Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу
або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

Лемківська селянська садиба

Зінаїда Гудченко

Лемківська селянська садиба

Розмір зображення: 800:515 піксел

Лемківська селянська садиба, 1902 (архіт., іст.). У підніжжі г. Голиця, з відступом від житлової забудови. Хата зведена з букових колод, у плані – хижа-сіникомора.

До комплексу забудови, крім житлової споруди, входять стодола, хлів, хлівець (знаходяться під одним дахом), колодязь, огорожа і ворота з плоту, навіси для зберігання сіна – обороги. Для будови характерне своєрідне архітектурно-планувальне вирішення, де під одним дахом об’єднані житлові й господарські приміщення, а саме: хата (хижа), сіни, комора, овин (боїще), хлів (стайня), «купа», половник (газовба).

Останній притулився до затилля будівлі. Стіни споруди зрубано з бука, трохи стесано, оббито планкою, обмазано глиною і пофарбовано: житлова частина – голубим кольором з білим окантуванням вікон і кутів, господарча – жовтим з білими плямами.

Чотирисхилий солом’яний дах покрито снопами, верх – м’ятою соломою, яку притримують короткі жердини. Поверхня схилів – східчаста. Звис даху на торці підтримується дармовисом. Дощана стеля традиційно спирається на систему балок – головний поздовжній сволок і сволочки. Підлога – глинобитна. Житлове приміщення освітлюється трьома шестишибковими вікнами по одному в кожній із зовнішніх стін.

Вхід до житлової кімнати веде через сіни. Інтер’єр хати зберігає первісне внутрішнє обладнання і умеблювання. Оскільки господар був столяром, майже всі зроблені ним меблі – пересувні, що нетипово для традиційного сільського житла, де меблі, зазвичай, стаціонарні (стіл, різьблене ліжко, дерев’яна колиска).

Відповідає лемківському народному звичаю характер печі з челюстями, зверненими до торцевої стіни. У сінях і сполученою з ними коморою зберігаються речі домашнього вжитку (дерев’яна ступа, жорна, великі дерев’яні миски, діжки), теслярський і столярний інструмент.

В овині обмолочували снопи, а також зберігали вози, борони, кінську збрую, інший господарський реманент. У хліві тримали худобу, в «купі» – свиней.

У 1988 Лемківську садибу в Зарічові оголошено народним музеєм-філіалом Закарпатського музею народної архітектури й побуту в Ужгороді. Старе лемківське житло є не тільки пам’яткою народної архітектури, але й своєрідним осередком місцевого фольклорного ансамблю.

Джерела і література

Народна архітектура Українських Карпат ХV–ХХ ст. – Київ: Наук. думка, 1987. – С. 69-88; Федака П. Господарські будівлі селянської садиби українців Закарпаття другої половини 19 – початку 20 століть // Науковий збірник Закарпатського краєзнавчого музею. – Вип. ІІ. – Ужгород, 1996. – С. 144-158.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Закарпатська область. – К.: 2017 р., с. 327 – 328.