2018 р. Звід пам’яток України
Церква Різдва Богородиці (іст.) 1784 р., розташована посередині села на невеликому підвищенні, по вул. Набережній.
Храм села має дуже давню історію. Вірогідно, що вперше побудували церкву на високому пагорбі, що височів над заплавою Прип’яті ще в кінці XVI століття люди, які служили в Ратнівському замку і відстоювали православну віру. Писемні джерела повідомляють про міжконфесійну боротьбу, яка мала місце в середині ХVII ст. між православними і уніатами навкруг церкви в селі Здомишель. Документи Архіву Південно-Західної Росії розповідають, що місцеві жителі були тверді в православ’ї, та їх насильно перевели в унію. Один з актів Віленської археографічної комісії повідомляє про захоплення 9 квітня 1642 року свого храму назад православними, які вигнали уніатів, поставили свого православного священика Павла й повернулися до православної віри.
Старий православний храм ХVII ст. не зберігся до нашого часу. Нині діюча церква в ім’я Різдва Пресвятої Богородиці була побудована в 1784 р. коштом парафіян і мала форму корабля.
Вигляд споруди, що склався в результаті перебудови зберігся до теперішнього часу. Церква дерев’яна, спільна з дзвіницею. Складається з прямокутного в плані подовженого нефа (західна частина перебудована), гранованої п’ятистінної апсиди і майже квадратного в плані притвору з двома ярусами дзвіниці над ним. Верх центрального зрубу є рідкісний варіант перекриття перехідного типу, поєднавшого в собі конструктивні особливості чотиригранного і восьмигранного наметів. Усічений чотиригранний в верхній частині намет має в своїй основі восьмигранник, утворений врубкою в нижню частину кожної з чотирьох граней шатра невеликих плоских вітрил. Західна частина споруди не відокремлена в інтер’єрі від нави стіною з вирізом, як зазвичай в українських дерев’яних храмах, а виділена лише плоским перекриттям. Таке рішення сприяло глибинному розкриттю внутрішнього простору, підлеглого домінуючої в композиції інтер’єру вертикалі високо розкритого центрального зрубу. Церква покрита бляхою і має 5 дзвонів.
Іконостас в минулому столітті мав 4 поверхи, але вже вимагав заміни. В храмі була дуже старовинна плащаниця. На кладовищі – капличка. Церкві в 1892 році належало 60 десятин землі й рахувалося за нею прихожан 533 чоловіків і 513 жінок. Приходську школу відкрив у 1860 році священик Львович Олександр Антонович, який правив у церкві майже п’ятдесят років. Перед ним у церкві був священиком Борковський Іван, а після – Рафальський Олександр.
У повоєнний час священиком у церкві був Смоляр Павло. У 1948 р. він став у центрі конфлікту. Його звинувачували у тому, що він, хоч і сказав, що радянській владі треба підкорятися безумовно, але не визнавав тодішнє вище церковне керівництво. Своїм, як сказано у документах, «розколом» він здобув таку популярність, що в церкву з’їжджалися люди з інших сіл, на що скаржилися сусідні священики.
Наступними священниками у церкві були: у сімдесятих – вісімдесятих роках – Кудласевич А. В., з 1988 – Кондратюк Омелян Федорович, 1992 – Матвіюк Василь Михайлович, з 2000 року править Півень Микола Володимирович, рукоположений у 1998 р. Протягом майже тридцяти років церковним старостою був Козел А. В., а з 1992 р. – Зварич Олександр Іванович.
Церква Різдва Богородиці у Здомилі 1784 р. дійшла до нашого часу і нині є пам᾽яткою архітектури та входить до Державного реєстру національного культурного надбання і охороняється законом.
Джерела та література:
Антонюк Я. М. Трагедія руйнації храмів. Волинська область. ХХ століття: історико-краєзнавчий довідник. – Луцьк : Надстир’я, 2014. – 280 с.;
Безносюк М. Сторінки історії с. Здомишель / М. Безносюк // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Ратнівщина в історії України і Волині. – Луцьк : Волинські старожитності, 2012. – Вип. 42. – С. 76–80;
Денисюк В. Т., Денисюк І. О. Здомишель / В. Т. Денисюк, І. О. Денисюк // Ратнівська земля. – Луцьк : Надстир’я, 2003. – 452 с.;
Денисюк В. Т., Денисюк І. О. Здомишель / В. Т. Денисюк, І. О. Денисюк // Ратнівщина: іст.-краєзн. нарис. – Луцьк, 1998. – С. 205–208;
Завада В. Т. Церква Різдва Богородиці / В. Т. Завада // Пам’ятки архітектури та містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. – К., 2000. – С. 91;
Завада В. Т. Дерев’яні храми Полісся / В. Т. Завада. – К. : Техніка, 2004. – 168 с.;
Історія міст і сіл Української РСР. Волинська область. – К. : Вид-во Акад. наук УРСР, 1970;
Ковальчук Є. 225 років від часу спорудження церкви Різдва Богородиці у с. Здомишель, тепер Ратнівського району (1784) // Календар знаменитих і пам’ятних дат Волині. – Луцьк, 2008. – С. 155–156;
Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: (Ил. справ.-каталог). В 4-х т. – К. : Будівельник, 1983 – Т. 2;
Тучемський М. По глухих закутках Волинського Полісся / М. Тучемський. – Луцьк : Надстир’я, 2007. – 162 с.;
Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся : (Краєзн. Словник – від найдавніших часів до 1914 р.). – Т. 2. – Вінніпег, 1986. – 578 с.;
Шеломанова-Булавка Ю. Особливості дерев’яної сакральної архітектури Ратнівщини ХVII–XIX століть / Ю. Шеломанова-Булавка // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Ратнівщина в історії України і Волині. – Луцьк : Волинські старожитності, 2012. – Вип. 42. – С. 51–55.
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Волинська область. . – К.: 2018 р., с. 380 – 383.