1967 р. Історія українського мистецтва

Немає сумнівів, що з майстернею автора ікон з Ванівки пов’язані великі й складні композиції ікон «Воздвижения» та «Страсті Христові» із села Здвиження біля Ліська (Лемківщина).

В обох іконах навколо центрального зображення – невеличкі багатофігурні сценки, кольоровий лад і глибока емоційність образів яких визначені кольором тла головної сцени. У «Воздвиженні» композиція старовинного типу поділена на дві горизонтальні зони: з Костянтином та Оленою і групами людей на фоні теплої зелені стіни – у нижній смузі та піднесенням хреста на цеглясто-червоному тлі – у верхній. В іконі «Страсті» домінує темна насичена зелень синяво-холодного відтінку у смузі неба і теплішого – у смузі позему, переділена блідо-рожевою стіною муру. Слід додати, що й тут позем укладається півкруглими пагорбами, як в іконі «Преображення» з Бусовиська.

Каліграфічна манера й пластичність зображень автора творів з Ванівки виразніше відчувається в іконі «Воздвижения». В двадцяти сценках страсного циклу в іконі «Страсті Христові» малюнок не такий вишуканий і легкий. Проте тут жива, темпераментна розповідність виразно домінує над суто композиційними міркуваннями. У ряді сцен, поруч з архаїчними іконографічними композиційними схемами, як, наприклад, «Тайна вечеря» з Христом ліворуч столу, є чимало суто побутових моментів, узятих безпосередньо з навколишнього життя.

Передусім привертає увагу зображення походу на Голгофу на чолі з сурмачем та засудженими до страти двома розбійниками у коротких білих сорочках і закладеними за спину руками. Дуже цікаві у сцені «Поцілунок Іуди» постаті посіпаки-блазня, підшіптувачів, жінки, що на порозі дому розмовляє з Петром. Перев’язаний вишиваним рушником круглолиций прислужник, що ллє воду із дзбанка на руки Пілатові, між іншим, нагадує католицького клерика. Великої виразності й життєвості сповнена також група гравців у кості в центральній сцені.

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 231.