Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

1968 р. По Україні

На захід звідси знаходиться найстаріша пам’ятка Золочева – церква Миколая «на Валах». її збудовано в кінці XVI ст. і перебудовано в 1767 р., тоді ж зроблено і новий іконостас. За типом це тридільний храм, пристосований до оборони, але так змінений перебудовами, що без спеціальних досліджень неможливо встановити, який вигляд він мав спочатку. З цієї церкви походить унікальна пам’ятка українського гаптування – золочівська фелонь, що тепер зберігається у Львівському музеї українського мистецтва. На оплечі її були вигаптувані одинадцять постатей з Христом-вседержите-лем у центрі. Тому, хто не бачив такого «живопису голкою», важко уявити собі красу і досконалість цього твору найтоншої ювелірної роботи. Шиття виконано з різнокольорового шовку та золотих і срібних ниток; їх виготовляли, намотуючи на шовкову нитку плескату тоненьку смужку золота, яка іскриться на зламах при скручуванні. Обличчя і руки шиті технікою гладі або в розкол, тобто фактура стібків прихована, а в шитті одежі вона не тільки не прихована, а, навпаки, виявлена застосуванням різноманітної форми рисунка «в прикріп» – то квадратиками, то ромбиками, то «в ялинку», а інколи й складної форми з двох вписаних один в одного ромбів або квадратів чи інших фігур. Шовк чистих інтенсивних синього, зеленого, блакитного або жовтого і навіть білого кольорів сусідствує із срібними та золотими нитками, іскриться і переливається такими сяючими і чистими барвами, що цей вид живопису можна порівняти тільки з дорогоцінними мозаїчними або оздобами старовинних рукописів. Витонченістю кольорової гами, благородством і майстерністю виконання золочівська фелонь викликає асоціації з мініатюрами Київської псалтирі 1397 р. чи мозаїками Михайлівського собору в Києві 1108 – 1113 рр.

Внутрішньою зосередженістю і спокоєм пройняті постаті «Моління». В них виявлені ритміка і взаємозв’язок, які грунтуються на тих же засадах, що й епічна поезія XII – XIII ст. з характерним замилуванням ритмічними повторами і рефренами, симетрією і рівновагою. В зображенні архангела Гавриїла вражають наївний дитячий вираз великих очей, добірна гармонія білих, жовтих та золотих ниток, витонченість рухів і пози. У євангеліста Марка, навпаки, динамічний силует, що його створюють розвіяні поли плаща і трохи похила постать. Великий голий лоб і відкриті замислені очі справляють враження внутрішньої схвильованості. Зображення Василя Великого відзначається тонкою характеристикою як фізичного вигляду, так і духовного єства людини. Молитовно схилена постать богома-тері виділяється граціозністю силуету, ніжністю обличчя та благородством барв вишнево-червоного мафорія, блакитного гіматія, поєднаних із золотистими і срібними нитками.

Як ми вже сказали, в церкві у XVIII ст. був зроблений іконостас зовсім незвичної композиції. Не тільки з сюжетного, а і з мистецького погляду він зазнав впливу католицького мистецтва. В ньому велике місце займає скульптура. Від старої іконографії в іконостасі залишені тільки троє врат із зображенням – на бічних – первосвящеників, а на середніх – євангелістів. Над ними в овальних медальйонах, у рокайлевих картушах – на-місні ікони, а вище, в оточенні алегоричних фігур – «моленний» ряд, завершений розп’яттям з пророками під ним. Композиція цього іконостаса дуже відрізняється від звичайної, однак високими якостями різьби, а особливо круглої скульптури він займає помітне місце в історії українського мистецтва.

Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 327 – 328.