1967 р. Історія українського мистецтва

Одним з високомистецьких зразків українського гаптування, в якому поєдналися стародавні традиції з новими художніми елементами, є відома Золочівська фелонь [I. C. Свєнціцький датував її кінцем XV – початком XVI століття. Однак стилістичними особливостями вона скоріше пов’язана з більш ранньою епохою – XIII – XIV століттями]. На опліччі фелоні вигаптувано «Моління», яке складається з одинадцяти постатей. У центрі композиції – Христос на троні, біля нього – архангели Михаїл і Гавриїл (іл. 288), далі – богородиця та Іоанн Предтеча, потім – Василій Великий (іл. 289) і євангеліст Марко, їхні стрункі постаті вражають вишуканістю силуетів, якоюсь делікатністю поз і рухів. І хоч у творі домінує симетрія, однак він не виглядає одноманітним, композиція його вільна і невимушена.

Колористична гама твору побудована на тонкому й гармонійному сполученні золотих і срібних ниток, перевитих в одну, дві або й три сталки пурпуровими, багряними, блакитно-бірюзовими, вохристо-жовтими, смарагдово-зеленими і синьо-чорними шовковими нитками. Кожна деталь шитва горить і переливається дивовижними сполученнями барв.

У гаптуванні Золочівської фелоні немає намагання передати об’єм постатей, усі технічні й мистецькі засоби спрямовані тут на виявлення декоративної краси площинного гаптування. Жодна площина не виглядає одноманітною не лише тому, що по-різному комбінується кольоровий шовк із золотом і сріблом, але й завдяки різноманітності форм швів, малюнку гаптування. Особливо віртуозно укладено шви на обличчях. Переплітаючись, нитки немовби утворюють мініатюрну мозаїку, що моделює форму. Кожне обличчя тонко намальоване, своєрідне і має індивідуальні риси.

Золочівські постаті мають на собі відбиток традицій мистецтва XII – XIII століть і дечим схожі на артистично виконані мініатюри з зображенням євангелістів з Галицького євангелія XIV століття або на мініатюри Київської псалтирі 1397 року.

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 400 – 402.