Примітки
1. Вперше питання про мережу малярських осередків західноукраїнських земель поставлено в роботі: Александрович В. Система малярських осередків західноукраїнських земель XVI-XVII століть // Другий Міжнародний конгрес україністів. Львів, 22-28 серпня 1993 р.: Доповіді і повідомлення: Історіографія українознавства, етнологія, культура. – Львів. 1994. – С. 198-205.
2. Цілком очевидно, що не останню ролю в сприйнятті Львова як важливого осередку розвитку української мистецької традиції відіграє повнота збереження пам’яток, насамперед архівних джерел до історії художнього процесу, а також тривала, вже понад столітня увага дослідників до проблем історії мистецького життя міста. Тим часом інші регіони розвитку українського мистецтва далі лишаються маловідомими, і тут чи не найхарактерніший приклад – Волинь.
3. Центральний державний історичний архів України у Львові (далі -ЦДІАУЛ). – Ф.52. – Оп.2. – Спр.39. – Арк.804-805. Відомості про І.Новосельського до наукового обігу впроваджено в статті: Александровіч Ў. Украінска-беларускія сувязі // Помнікі гісторыі і культуры Беларусі. – 1986. – № 3. – С19. Пор.: Александрович В. Іконостас П’ятницької церкви у Львові // Львів: історичні нариси. -Львів, 1996. – С.129; Він же. Регіони розвитку української малярської традиції у XVI столітті // Вісник Львівського університету: Серія історична. – 1998. – Вип.ЗЗ. – С.44.
Наводимо повний текст берестейського документа:
Burmistrz у гаусе miasta K[róla] J[ego] M[ości] Brześcia Litewskie[g]o.
Po zaleceniu powolności naszych w lasce W[aszych] M[ości] naszych M[iIoś]ciwych Panów i łaskawey braciey.
Oznaimuiemy tym listem naszym wszem wobecz у każdemu z osobna, komu by o tym wiedzieć przynależało. Isz mieskaiąc tu u nas czas niemały w Brześciu sławetny Iwan Nowosielski, malarz, rodem ze Lwowa, który żyiąc tu z nami we wszystkich postępkach swych uczciwie się zachował, tak iako dobremu przynależało. Tych zasz czasów niedawnych, będąc od Pana Boga chorobą nawiedzony у widząc się blisztym (sic!) śmierci, niż żywota, zarządzajiąc ubogą maiętnistkę swoię, którą miał z pracey rąk swych, tę polecił w moc u zupełne dzierżenie Małance Harasimownie Iwanowey Nowosieleckiey, matce swey, która tu u nas przy nim zamieszkała, a mianowi[ci]e у dom, który mianował być w mieście K[róla] J[ego] M[ości] we Lwowie, przydaiąc to, aby iey tym domem wolno iako chcząc używać у szafować, dać, przedać, darować, albo iako nailepiey rozumieiąc ku pożytkowi swemu obrócić. Która to pomienniona małżonka, chcąc do tego domu swego przyiść, odiezdzaiąc od nas z Brześcia do Lwowa prosiła nas o list świadeczny do M[iło]ściwych łask Wfaszych] M[ości], aby tym snadniey mogła przyiść do swego. My widząc iey słuszną prośbę nie wzbranializmy (sic!) się tego у owszem prosiemi (sic!) z nią у za oną ra[iło]ściwych łask W[aszych] M[ości] naszych M[iłoś]ciwych Panów у łaskawey braciey, abyście W[asz]m[oś]c[ie] oney wiary we wszystkim dodawszy, tey ubogiey sierocie m[iłoś]ciwemi Рапу у łaskawemi // (804) obro[ń]cami być raczyli у oney się we wszystkim m[iłoś]ciwie у chętnie stawić raczyli. W czym nie wątpimi, że to my pospołu z nią otrzymamy od W[asz]m[oś]ci naszych M[iłoś]ciwych Panów i łaskawey bratiey (sic!). Czego doznawszy wzaiem w takichże у więtszych (sic!) rzeczach powinni zostaiemy zasługować. A dla lepszey wiary у świadectwa do tego listu naszego pieczęć naszą mieyską przycisnąć rozkazaliśmy.
Pisań w Brześciu Litewskim miesiąca serpnia (sic!) czwartego dnia roku Pańskiego tysiąc sześćset dwudziestego wtórego.
Locus sigilli. Ex mandat[um] D[ominorum] Proconsul[um]
Consulumq[ue] Ciuitatis Brestensis. Marcus Janowic notarius m[anu] p[ropri]a[e].
4. ЦДІАУЛ. – Ф.52. – Оп.2. – Спр.39. – Арк.806.
5. Bostel F. Z dziejów malarstwa lwowskiego // Sprawozdania Komisyi do badania historii sztuki w Polsce. – Kraków, 1896. – T.5. – S.160.
6. ЦДІАУЛ. – Ф.52. – Оп.2. – Спр.24. – Арк.114; Спр.39. – Арк.804.
7. Там само. – Спр.24. – Арк.114.
8. Львівські документи лише подеколи фіксують дальші родинні пов’язання окремих малярів у середовищі духівництва – попівною була дружина відомого львівського майстра першої половини XVII століття Федора Сеньковича Анастасія (ЦДІАУЛ. – Ф.52. – Оп.2. – Спр.57. – Арк.481; Спр.58. – Арк.730), з сестрою золочівського намісника був одружений маляр другої половини століття Іван Александрович (Національний музей у Львові. – Сектор рукописів та стародруків. – Ркл 58/3. – Арк.64 зв. – 65).
9. ЦДІАУЛ. – Ф.52. – Оп.2. – Спр.24. – Арк.114.
10. Там само. – Спр.387. – Арк.1213-1214.
11. Там само. – Спр.390. – Арк.557.
12. Там само. – Спр.39. – Арк.804.
13. Ідентифікацію проведено за власноручним листом майстра до львівського Успенського братства з початку вересня 1616 року: ЦДІАУЛ. -Ф.129. – Оп.1. – Спр.464. – Арк. 1 зв. Див.: Александрович B.C. Хронологія іконостаса Успенської церкви у Львові // Українське бароко та європейський контекст. – К., 1991. – С.143.
14. ЦДІАУЛ. – Ф.129. – Оп.1. – Спр.41. Опубліковано у вид.: Акты относящиеся к истории Западной России. – Санкт-Петербург, 1851. – Т. 4. -С.261.
15. Перелік його майстрів першої чверті століття з українського середовища див.: Александрович В. Іконостас… – С.129.
16. Майстер з таким ім’ям відомий за львівськими документами 1605-1626 років (Александрович В. Іконостас… – С.129), проте ніяких слідів його пов’язань з Новосельськими джерельні матеріали не фіксують.
17. ЦДІАУЛ. – Ф.52. – Оп.2. – Спр.35. – Арк.919 (запис збережений в обляті 1619 р.).
18. Їхні родинні зв’язки потверджено. Див.: ЦДІАУЛ. – Ф.52. – Оп.2. -Спр.35.-Арк.919.
19. ЦДІАУЛ. – Ф.52. – Оп.2. – Спр.394. – Арк.436; Спр.451. – Арк.469 (чорновий варіант запису без тексту самого документа).
20. Дві інші згадки, пов’язані з відомим львівським друкарем середини століття Михайлом Сльозкою, у спадку якого зафіксовано (1667 р.) 10 грецьких малих ікон (ЦДІАУЛ. – Ф.52. – Оп.2. – Спр.185. – Арк.942), і пекарем Яном Войшею, серед майна якого відзначено (1687 р.) „грецький образ на полотні” (Там само. – Спр.87. – Арк.617).
21. Mańkowski Т. Lwowski cech malarzy w XVI i XVII wieku. – Lwów, 1936. – S.100.
22. Серед тижневих видатків міської каси за 1598 рік значиться оплата не названому на ім’я маляреві „за ілюмінування фарбами контер-фекту міста” (Aleksandrowycz W. S. Augustyn Pensel – lwowski malarz pochodzenia polskiego z XVI wieku // Przegląd wschodni. – 1992/1993. – T.2. – Zesz.5. – S.19), відомий львівський друкар Ян Шеліга в 1630 рощ випустив брошуру під назвою „Rzym stary wykonterfektowany roku… 1630” (видання відоме лише з бібліографії, див.: Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам’ятки книжкового мистецтва: Каталог стародруків, виданих на Україні. – Львів, 1981. -Кн.1: 1574-1700. – № 207), Ян Іванський у проповіді, виголошеній 1646 року у львівському костелі францисканців, називає контерфектом зображення св. Домініка (Там само. – № 357).
23. ЦДІАУЛ – Ф.52. – Оп.2. – Спр.39. – Арк.803-806.
24. Там само. – Спр.147. – Арк.403; Спр.148. – Арк.981.
25. Там само. – Спр.39. – Арк.803.
26. На малярські контакти Львова на підляському напрямі вказує насамперед біографія Гриня Івановича із Заблудова, якого до Львова привіз Іван Федоров (найновіший виклад відомостей з деякими новими штрихами до його біографії див.: Александрович В. Львівські малярі кінця XVI століття // Студії з історії українського мистецтва. – Львів, 1998. – Т.2. – С.11, 13, 14, 22, 37, 42-44, 59, 60), а також згадка в документі 1554 року при імені львівського маляра польського походження Лукаша Лещинського „districtu Drogicen[sis] pictor de anteurbio Leopoliensi” (ЦДІАУЛ. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.329. – Арк.29; див.: Александровіч Ў. Украінска-беларускія сувязі… – С19; Він же. Львівські малярські родини XVI століття // Жовтень. – 1987. – №1. – С.100).
27. Александрович В. Львівські малярські родини… – С.97 – 99; Він же. Малярі та мережа малярських осередків Волині XVI століття // Волинська ікона: питання історії вивчення, дослідження та реставрації: Тези та матеріали III Всеукраїнської наукової конференції, м. Луцьк, 12-13 грудня 1996 року. – Луцьк, 1996. – С.67.