2008 р. Газовики бурять свердловини на скіфському городищі

Інна Москальчук

Дата: 06.06.2008

Про знищення газовиками ста гектарів заповідних земель Більського городища заявив президент благодійного фонду ”Гелон” Володимир Бідуха. З 1960-х ”Полтавагазвидобування” проводить видобуток газу на території городища.

Більське городище – унікальна пам’ятка археології, одне з найбільших городищ Європи доби раннього залізного віку. Воно розташоване в Котелевському, Зіньківському районах Полтавської області, Охтирському районі на Сумщині. Учені вважають, столиця Скіфського царства – місто Гелон – знаходилася на території городища.

– Бурять з ранку до ночі, – каже 45-річна Галина із села Більськ Котелевського району. – Улітку приїжджають археологи з Полтави. Ближче до осені їдуть німці.

Площа городища – 4 тис. га. Документація на ці землі досі не виготовлена. Окремі ділянки – розорюються. Земельний відділ вилучив землі городища в місцевого товариства ”Скіф”. Готують технічну документацію. Голова Більської сільради Ніна Івахно каже, в городищі газовики працюють з 60-х років. Нещодавно у Більську побували дві комісії з області. Порушень в їх роботі не виявили.

У Більську немає музею, де можна подивитися археологічні знахідки з городища. – Скільки розкопок, а в нас нічого не лишається. Хоч би елементарний музейчик був, – нарікає голова сільради.

Президент благодійного фонду ”Гелон” Володимир Бідуха каже, городище досліджене лише на 2%. Фонд ініціював звернення до ЮНЕСКО з проханням внести його до пам’яток всесвітньої культурної спадщини.

– У 1990-х під ріллю розкопали західне укріплення городища, – розповідає Бідуха. – З-під землі, як картопля, вилазили скіфські акинаки, прикраси, кераміка. Їздили ділки, у місцевих це видурювали. У музеї залишився один скіфський акинак. Його віддав сільський хлопчик, якому пообіцяли, що річ дійсно потрапить у музей. Під буріння кожної свердловини зачищають до чотирьох гектарів ґрунту. Через роботи всохло рукотворне озеро.

Бідуха звернувся зі скаргами про знищення земель городища до обласної влади, прокуратури, президента України.

У 2004 році пам’ятки Більського городища були занесені до державного переліку національних пам’яток. Ще через рік створено історико-культурний заповідник ”Більськ”.

– Там нічого не знищується, – заперечує директор Центру охорони та досліджень археології обласного управління культури і туризму Ірина Кулатова. – Жодна свердловина без узгодження не бурилася. Землю спочатку досліджували археологи. Про якесь руйнування говорити недоцільно. Озеро справді всохло. Причину з’ясовуємо.

Газовики частково фінансують наукові дослідження городища. Свердловина, яку незабаром буритимуть, буде за межами скіфського поселення. Перед початком робіт археологи проведуть розкопки.

Більше 30 років Більське городище вивчає харківській історик, професор Борис Шрамко. 14 років тут працює українсько-німецька експедиція, яку очолюють доктор історичних наук Інституту археології В’ячеслав Мурзін та професор Гамбурзького університету в Німеччині Рената Ролле.

– Рената Ролле вкладає в розкопки гроші, а про неї поширюють брудну інформацію, ніби вона розкрадає скіфське поселення, – лютує директор заповідника ”Більськ” Володимир Приймак. – Завдяки їй удалося зберегти багато знахідок.

Цього року на Більському городищі працюватимуть археологи з Києва. Торік працювали дві експедиції з Полтави. Знахідки, які виявляють харків’яни, виставлені в місцевому музеї ”Слобідська Україна”. Експедиції полтавців передали в обласні фонди близько дев’яти тисяч археологічних знахідок.

Знайдені коштовності продають на чорному ринку. Оборонні вали скіфського укріплення простягаються на 36 км. Німецька дослідниця Рената Ролле, облетівши Більське городище на гелікоптері, визначила, що воно повторює обриси міста Ніневія – столиці давньої Ассирії.

На городищі знайшли золотий скіфський перстень. Він зберігається в золотій скарбниці Полтавського краєзнавчого музею. У Харкові існує чорний ринок, де можна купити речі з Більського городища. З Харкова їх везуть до Росії. У 1971-му на городищі розкопали храм сонця на зразок Стоунхенджа у Великої Британії. Його закопали недослідженим.

Джерело: “Газета по-українськи”