Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2000 р. Церкви України: Закарпаття

Буковець Міжгірський район

Церква Введення пр. богородиці. 1808. (УПЦ)

У 1751 р. в селі були дві дерев’яні церкви. Нижня церква св. Архангела Михайла була “нова, красна, шинґлями крита… огорожена терниною”, вмішувала 200 вірників, мала всі церковні книги, всі нові образи і три дзвони.

Верхня церква вмішувала 100 вірників і була “престара, близ розпадку… Звони два: един не благословен. Образи дуже давні, без жодної вартости”.

У 1801 р. знову згадують дві церкви: нижню – добру, верхню – “розпадаючу”. Згодом одну із старих церков подарували селу Нижній Бистрий, звідки її пізніше перевезено у Вучкове. Того ж року село просило з релігійного фонду 240 ринських для будівництва нової церкви посеред села, оскільки існуючі церкви “обі не отповідні вірникам, бо малі”. В селі згадують, що старі церкви стояли в урочищі “Заломисте”, у Нижньому кінці та в урочищі “Закобза”. Церква, збудована із смерекових брусів у 1808 році стоїть у селі й тепер і утворює разом із дзвіницею та нині рідкісною дерев’яною вхідною брамою чудовий ансамбль релігійних споруд. Дата спорудження вирізана на одвірку. Башта має своєрідне барокове завершення з приплюснутим гранчастим куполом. Бабинець і нава перекриті спільним високим дахом, над вівтарем окремий дах. У інтер’єрі східний і центральний зруби перекриті коробовими склепіннями, над бабинцем – плоске перекриття. Довкола всіх зрубів іде опасання.

Дзвіниця традиційно двоярусна, квадратна в плані, з широким опасанням. Великий дзвін, відлитий Францом Лехерером у Пряшеві в 1832 p., має напис: “ДО ЦЄРКВЄ ВЄСИ БУКОВЕЦЪ ИЗЛЯТЫЙ ИЖДИВЄНІЄМ IО[А]HHA ТЄСЛЄВИЧА”

Два менші виготовив К. Маноушек у місті Брно в 1924 р.

Зафіксовано такі написи, що стосуються історії церки: на зрубі – “ВО СЛАВУ СТЬІЯ ЕДИНОСУЩЫЯ И ЖИВОТВОРЯЩІА ТРЦЫ ОТЦА И СНА И СТАГО ДУХА СОЗДАННЫЙ ДОМ СЄЙ AWИ (1808)”, на жертовнику – “Сєй жєрътовъникъ | справили раби бжіи | Исавъка Черепаничъ | Іоанъ Баранишинецъ | за одпущеніє гріховъ своих | року АΨξ (1760) мца априля дня КΘ (29)”.

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 426 – 428.