1998 р. Храми Чернігова
У центрі Чернігова знаходиться ще одна пам’ятка старої архітектури – мурована Воскресенська церква із дзвіницею, побудовані в 1772-1799 pp. Тепер дзвіниця відрізана від церкви вулицею, це є результатом перепланування міста у XIX ст., коли нові вулиці з регулярним розташуванням прокладали через існуючу забудову.
Наприкінці XVIII ст. тут, у північно-західній частині Чернігова, знаходився міський цвинтар, на якому коштом поміщиці Катерини Яківни Борковської (з родини Дунін-Борковських) була побудована Воскресенська церква із дзвіницею, у нижньому ярусі котрої був теплий храм в ім’я Святого Григорія, просвітителя Вірменії. До того Воскресенська церква знаходилась в дитинці міста, але в середині XVIII ст. її розібрали – у центрі тоді було багато храмів, а населення зменшилось, тому нову церкву в ім’я Воскресіння Господнього спорудили не на місці старої, а практично за містом.
Воскресенська церква у плані має хрещату форму – до квадрата основного об’єму примикають маленькі квадрати гілок хреста: з півночі, заходу і півдня – притвори; зі сходу – вівтар із гранчастою дерев’яною абсидою. Церква споруджена у стилі бароко, але з дуже помітним впливом класицизму, що у кінці XVIII ст. панував по всій Європі.
Фасади церкви досить стримані та сухі. Вигляд храму визначається рустованими широкими пілястрами гілок просторового хреста, трикутними фронтонами, що завершують стіни як притворів, так і основного об’єму. Стримане оздоблення фасадів доповнюється гарними бароковими наличниками з криволінійними сандриками довкола вікон другого ярусу. На середньому квадраті плану – зімкнуте склепіння, на якому встановлена невеличка барокова главка з ліхтарем. Так у зовнішньому вигляді церкви відбився процес зміни візерунчастого стилю бароко чітко регламентованим, раціональним стилем класицизму.
Загальна композиція цієї церкви нагадує київську церкву Миколи Набережного на Подолі та Трьохсвятительську церкву в Лемешах біля Козельця, що були споруджені за участю славетного українського архітектора Івана Григоровича Григоровича-Барського, хоча київська церква набагато мальовничіша. Мистецтвознавці й цю чернігівську церкву пов’язують із його творчістю. За свою історію Воскресенська церква не зазнала суттєвих переробок. У 60 – 70-х рр. нашого століття це була єдина в центрі міста церква, де правили службу Божу.
Об’єми храму справляють враження дещо скромних і провінційних, але відрізняються гарними пропорціями та високопрофесійним виконанням архітектурних деталей. Білі стіни ансамблю на фоні зелених дерев пасують традиційним естетичним уподобанням українського народу.
Цікаво подивитися на інтер’єр Воскресенської церкви. Внутрішні розписи й іконостас були зроблені в наш час до 1000-ліття хрещення України-Русі. Центральний підкупольний квадрат плану великими арочними прорізами з’єднаний із неглибокими відгалуженнями планувального хреста – притворами. У бані для сприйняття розпору склепіння є сітка металевих затяжок. Підкупольний простір прикрашає маленький ліхтарик із кольоровим склом. Іконостас у храмі високий, новий, псевдобароковий, з іконами в різьблених золочених рамах на темно-червоному фоні. Він справляє добре враження, незважаючи на те, що різьблення дещо крупне. Стіни розписані олійними композиціями на теми життя Христа. Композиції виконані в реалістичній манері кінця XIX ст. художником А. Г. Товстогоном. Дай Бог, щоб і в інших храмах, котрі зараз реставруються або будуються по всій Україні, були розписи й іконостаси такого рівня.
Джерело: Віроцький В.Д. Храми Чернігова. – К.: Техніка, 1998 р., с. 184 – 186.