2017 р. Звід пам’яток України
Зінаїда Гудченко, Юрій Туряниця
Розмір зображення: 801:573 піксел
Палац графів Шенборнів, кін. 19 ст. (іст., архіт., мист.) У зеленому масиві урочища Берегвар, на висоті 210 м над рівнем моря. Берегвар – це архітектурнопарковий комплекс у долині ріки Латориці, що розкинувся на схилі гори Голиця.
Ще у 17 ст. графи Шенборни звели на цьому місці дерев’яний палац, що слугував для них резиденцією під час відвідин своїх маєтків у Березькому комітаті. Упродовж 1890-1895- х рр. поруч зі старою дерев’яною будівлею, за проектом Цуілбрандта Грегерсена, зводився новий мисливський палац в англійському стилі епохи Тюдорів. Будівництво здійснювалось в декілька етапів. Спочатку було споруджено центральну частину – апартаменти графа, потім – парадну гостьову, і насамкінець стару господарчу будову було замінено на цегляну.
Палац має 12 входів (відповідає 12-ти місяцям у році), 52 кімнати (52 тижні в році) та 365 вікон (кількість днів у році). Раніше територія майбутнього будівництва була вкрита дубовою дібровою, яка стала основою англійського парку навколо палацу (38 га), засаджену близько 96 видами екзотичних рослин з озером, контури якого нагадували кордони Австро-Угорщини. Будували палац французькі і німецькі майстри. Саме Ервін-Фрідріх фон Шенборн Бухгейм (1843-1903) – представник шостого покоління Шенборнів будує цей палац у комітаті Берег.
Найбільше він послужив графу Фрідріху-Карлу фон Шенборну-Бухгейму (1869-1932).
В 1942 (під час Другої світової війни) в палаці розмістили військовий шпиталь, а після визволення і возз’єднання краю з Радянською Україною Постановою Народної Ради Закарпатської України від 18 вересня 1945 № 126 на базі палацу створили будинок відпочинку «Берегвар» ім. Хрущова на 150 місць. У 1958, рішенням Закарпатського облвиконкому – перейменований в санаторій «Карпати» Закарпатського обласного управління курортів і будинків відпочинку, де лікують хвороби серцево-судинної системи, гіпотонічні хвороби, радикуліти, плексити, неврити. Основними лікувальними засобами санаторію є використання мінеральної кремнієвої води для зовнішньої бальнеотерапії, вуглекислої гідрокарбонатно-натрієвої води «Поляна купель». Санаторій «Карпати», розміщений у палаці Шенборнів, й нині є вельми популярним серед відвідувачів.
У модному на той час історичному стилі виконана мальовнича планувально-просторова композиція об’ємів – зміщених, врізаних, заглиблених, виступаючих відносно один до одного, дуже різноманітних, проте пов’язаних в єдине ціле стилістичною спільністю. Архітектурний вигляд будови відповідає задуму: розкішне романтичне панське житло, резиденція графа. Об’ємна структура палацу вимагає для свого сприйняття кругового огляду як комплексне скульптурне творіння. Виділяються дві основні групи приміщень з перехідним сполученням між ними: парадна, яка розташована близько до урвища, і службова, що знаходиться в глибині тераси під горою. Більшість об’ємів палацу – двоповерхові з цоколем, за винятком вежових та мансардних елементів. Проте висота їх різноманітна.
При під’їзді по крутому серпантинному шляху палац постає перед глядачем насамперед своїм парадним корпусом – високим, складно-декорованим і казковим.
Головний вхід до споруди підкреслено ганком на двох опорах з арочними перемичками, що підтримують балкон другого поверху. Портал входу фланковано пілястрами дорійського ордера і прикрашено ліпними квітковими орнаментами. Двері декоровано різьбою і кованою решіткою в арочному вікні. При вході – ліхтар з кутою візерунчастою аркатурою, а на стіні – дзвіночок. Домінуючим елементом композиції гостьового корпусу є південно-східна вежа на розі з багатосхилим дахом, увінчана високим шпилем. З південного боку – вежа триповерхова зі шпилем; зі східного – чотириповерхова (за рахунок підвищення цоколя) з аттиком. Родові герби й годинник прикрашають верхню частину вежі.
Барочного малюнку шпилі завершують також ризаліт південного фасаду та середину західного. В унісон їм відповідають значно скромніші за розмірами, але близькі за формою шпилі на фасадах службового корпусу, де вони акцентують входи, а також шпиль сполучного переходу між парадною і службовою групою приміщень. По відношенню до домінуючої вежі гостьового корпусу субдомінантами загальної композиції корпусу виступають дві інші вежі над переходом та в південно-західному куті службового корпусу. Покрита міддю главка з арочним барабаном над переходом увінчує приміщення домашньої церкви, розташованої над вестибюлем, а кругла вежа службового корпусу є необхідним композиційним акцентом будови.
Кути палацу підкреслено рельєфним декоративним рустом, а його вікна різноманітних типів: спарені, звичайні, з напівциркульними, прямими, лучковими перемичками, з трикутними сандриками. В парадних приміщеннях другого поверху вікна прикрашено елементами вітражу.
Стіни палацу виконано з цегли, деталі – з каменю. Світло-зелене пофарбування стін м’яко поєднується зі світло-сірими кам’яними елементами. Перекриття – пласкі, лише в підвалах – склеписті. Велику композиційну роль у загальному архітектурнообразному рішенні палацу відіграє крутий складний за формою дах під черепицею.
Високі димарі, що різняться зі схилів даху на різних рівнях, своїм ритмом ніби вторять стовбурам оточуючих дерев. Особливо ефектно сприймається палац з північно-західного боку від озера через зелень екзотичних рослин на фоні порослих лісом синіх гір. Планування будови – анфіладно-коридорне. Приміщення гостьового корпусу великомасштабні і розраховані на велику кількість людей. Службові приміщення значно менші за розмірами. В зв’язку з пристосуванням палацу під потреб санаторію в повоєнний час відбулися деякі зміни в його первісному плануванні, розібрано частину груб.
Проте в інтер’єрах парадних приміщень збереглося первісне опорядження, а саме: в кабінеті на головному вестибюлі обличковані чорною глазурованою візерунчастою плиткою каміни, у кабінеті та столовій залі обличковані деревом, орнаментовані плафони стель, у вестибюлі люстра з полірованого дерева у вигляді русалки, яка парить на оленячих рогах мов на крилах. Нижню частину стін, дверні та віконні косяки оброблено дерев’яними панелями. Двері до парадних приміщень з дерев’яними портальними обрамленнями прикрашено різьбою з ордерними мотивами.
До числа прикрас інтер’єрів палацу можна віднести парадні дерев’яні сходи в головному вестибюлі. На початку першого сходинкового маршу на короткому різьбленому стовпчику поміщено дерев’яну скульптуру лева, що сидячи на задніх лапах, тримає герб. На площині герба барельєфом зображено також лева, що йде по лезам тризубця. В балюстраді площадки сходів посередині роташовано різьблений стовп з кронштейнами, виконаними за мотивами лемківських дерев’яних церков. У допоміжних кам’яних сходах гостьового корпусу – чавунна орнаментована огорожа.
Підлогу вестибюлів і коридорів покрито кольоровою керамічною плиткою, а жилих приміщень – паркетом. У приміщенні колишньої домашньої церкви зберігся вівтар.
У лютому 2012 споруда палацу Шенборнів і парк увійшли до списку десяти «Наймальовничіших місць України». Споруда палацу, його екстер’єри та інтер’єри, а також лісопарк, що прилягає до нього, становлять велику як архітектурну, так й естетичну цінність.
Джерела і література
Technická práce v zemi Podkarpatoruské 1919-1933. – Užhorod, 1933; ДАЗО. – Ф. Р-2226. – Оп. 1. – Спр. 148. – Арк. 43-65; Цигика В. Санаторій «Карпати». – Ужгород, 2004. – С. 4-8; Волошин О. Мукачево у старовинній листівці. – Ужгород: «Карпати», 2006. – С. 160.
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 315 – 317.