Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби
за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

Церква св. Михайла / св. Миколи

Згідно з даними історика І. Крип’якевича вперше церква св. арх. Михайла згадується в документах 1430 р. 1 У 1546 р. тут вже діяла парафія. 2 В актовій книзі Холмського гродського суду в записі 1629 р. в списку церков, за які сплачено особливий податок по 1 zł., встановлений 1628 р. згадується і місцева церква. 3 Наново ериґова-на парафія Адамом Казимиром з Мирова Мишковським, стільником землі Белзької у 1691 р. 4, від якого отримала привілей. 5 Ще в XIX ст. в церкві зберігалося два дзвони з датами 1622 та 1688 рр. 6. На Білопольському соборі духовенства Холмської єпархії у 1749 р. був місцевий парох о. Микола Шарабкевич, декан тишовецького деканату. 7 У 1798 р. права церкви підтвердив дідич Яків Ґлоґовський. 8

Невелика дерев’яна тридільна церква з банею над навою і двома маківками над бабинцем і вівтарем у 1840 р. була зачинена через старість. 9 У 1860 р. коштом дідича Вікентія Добржелевського збудовано невелику дерев’яну церкву св. Миколи на новому місці. 10 З 1875 р. – православна. У 1907 р. громада звернулася до єпархіального управління з листом – просьбою про дозвіл на будову нової церкви, в якому, зокрема, сказано:

“Храм по зовнішньому і по внутрішньому вигляді нагадує комору, склад. Лише два невеликі хрести на даху вказують, що це церква. Батьки наші, а також і багато хто з нас, пам’ятають ті злощасні часи, коли прихожани дубівської церкви вимушені були з 1839 по 1860 р. за відсутності своєї церкви ходити в місцевий костел, так як колишня маленька стара крита соломою була опечатана. Пізніше під час польського бунту нам на вимогу єпископа поміщик збудував теперішню малу без бань у вигляді каплиці церкву”. 11

Проект нової єпархія доручила єпархіальному архітектору Александру Пуринґу у 1912 р. 12, а у 1914 р. – Євгену Чижу. 13 Але події першої світової війни перекреслили плани будови нового храму. У 1923 р. зруйновано і стару, збудовану у 1860 р. дерев’яну будівлю. Повідомлення в газеті “Наше життя” подало опис події:

“В с. Дуб 9 квітня 1923 р. на другий день православного Великодня юрба побожних римо-католиків, наїхавши переважно з сусіднього села Кітличі, під проводом місцевого ксьондза Юзефа Відавського, відомого вже цілій околиці своїми скандальними проділками, з сокирами в руках напала на православну церкву в тому ж селі і почала її руйнувати: знесено дах, зірвано підлогу. Якщо ще торчать стіни, то тільки тому, що поліції вдалося перешкодити “святій праці” вірних синів Рима”. 14

Католицький священик Ю. Відавський, який дав наказ на розбирання храму, був засуджений на один рік в’язниці. 15 Це був чи не єдиний випадок, коли польська влада засудила тих, хто ініціював знищення церков.

1. Крип’якевич І. Церкви Холмщини і Підляшшя. – Холм, 1944. – С. 45-49.

2. Историко-статистическое описание церкви и прихода в селе Дуб. // ХВЕВ, 1891. № 21. – С. 354-355.

3. Акты издаваемые Виленскою комиссиею для разбора древних актов. Том XXIII. – Вильна, 1896. – C. LXIII.

4. Историко-статистическое описание церкви и прихода в селе Дуб. // ХВЕВ, 1891. № 21. – С. 354-355.

5. Лонгинов А. Червенские города. – Варшава, 1885. – С. 357.

6. Там само.

7. Петрушевич А. Краткое известіе о Холмской єпархій и святителях ея. – Львов, 1866. – С. 243.

8. Лонгинов А. Червенские города. – Варшава, 1885. – С. 357.

9. Историко-статистическое описание церкви и прихода в селе Дуб. // ХВЕВ, 1891. № 21. – С. 354-355.

10. ЦДІА, фонд 693, опис 1, справа 444, аркуш 19. ll. Archiwum Państwowy w Lublinie, Zespół Chełmski Konsystorz Prawosławny, sygn. 2058.

12. Archiwum Państwowy w Lublinie, Zespół Chełmski Konsystorz Prawosławny, sygn. 2357.

13. ЦДІА, фонд 693, опис 1, справа 237, аркуш 13.

14. Винниченко І. Українці Берестейщини, Підляшшя й Холмщини в першій половині XX століття. Хроніка подій. – Київ, 1997. – С. 176-177.

15. Діло. – Львів, 1924. ч. 37.

Джерело: Слободян В. Церкви Холмської єпархії. – Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 2005 р., с. 185.