Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

Поселення (2)

О.В. Лисенко, І.Б. Тесленко

Поселення з храмом і некрополем у с. Генеральське (колишн. Улу-Узень), пізнє середньовіччя. Розташовано в південно-східній частині с. Генеральське, в районі вул. Центральна, на лівому березі р. Улу-Узень, на вершині та північно-західному схилі пагорка Хрустю і на південному схилі пагорка Ескі-Мєзарлих, на висоті близько 300-350 м над рівнем моря, приблизно за 7,1-7,6 км від берега моря.

Поселення вперше згадується (під назвою Megapotamo) в казначейських списках Кафи (80-ті рр. XIV ст.) як населений пункт консульства Солдайя [Balard, p. 160, n. 193; Бочаров, 2005, с. 286-290]. В 1475–1774 рр. воно перебувало у складі Судакського кадилика Кафінського ейялету Османської імперії і згадується в матеріалах переписів населення (defter). Згідно з цими документами в 1520 р. в селищі Ulu Özen проживало 45 християнських родин [Veinstein, 1986, p. 244], а в 1652 р. в селищі Улу Озєн – 12 християнських родин [Єфімов, 2000, с. 286-287, дод. 5]. В 1774–1783 рр.Улу-Узень був у складі Кримського ханства і згадають в одному з фірманів Шагін-Гірєя (1777–1783 рр.) [Кёппен, 1837, с. 78].

Об’єкт локалізований у 2002, 2007 рр. розвідувальним загоном (кер. І.Б. Тесленко) Гірсько-Кримської експедиції Кримської філії Інституту археології НАНУ за підйомним матеріалом [Тесленко, Лисенко, 2003, с. 272].

Детально не досліджувався. Площу поселення не визначено. Значна частина його території забудована.

На південно-східній окраїні об’єкта, на вершині пагорка, зафіксовано вихід культурного шару з великою кількістю деструктованого тиньку та уламками архітектурних деталей з вапняного туфу. Тут же помічено овальні в плані поглиблення (сліди поховальних споруд), що обпливли. Певно, на пагорбі розташовувався храм із некрополем. Серед знахідок – дрібні уламки гончарного простого та поливного посуду. За історичним даними й археологічним матеріалом об’єкт датується XIII-XIV – XVIII ст.

Література:

Бочаров С.Г. Заметки по исторической географии Генуэзской Газарии XIV–XV веков. Консульство Солдайское // АДСВ. – 2005. – Вып. 36.

Ефимов А. Из Османской налоговой ведомости. XVII век. // Греки в истории Крыма. Краткий библиографический справочник. – Симферополь, 2000.

Кёппен П.И. О древностях Южного берега и гор Таврических // Крымский сборник. – СПб., 1837.

Тесленко И.Б., Лысенко А.В. Археологические разведки на Южном берегу Крыма в 2002 г. // Археологічні відкриття в Україні 2001–2002 рр. – К., 2003. – С. 270-273.

Balard M. La Romanie génoise (XIII – début du XV siècle). – Rome, 1978. – T. I.

Veinstein G. From the Italians to the Ottomans: The Case of the Northern Black Sea Coast in the Sixteenth Century // MHR. – 1986. – Vol. 1. – № 2.

Джерело: Матеріали до тому «Звід пам’яток історії та культури України. ». – К.: 2015 р., с. 612 – 613.