Ремісниче училище ім. М. Терещенка (№ 70)

Віктор Вечерський, Валерій Бєлашов

Ремісниче училище ім. Терещенка М., 2-а пол. 19 ст.-1904 (архіт). Вул. Терещенків, 70.

Дуже видовжена Г-подібного плану одно-двоповерхова будівля фіксує північну межу історичного середмістя, розташувавшись на правому березі пересохлого струмка Нетечі (Малотечі) на початку колишнього передмістя Білополівки біля Шостенської вулиці (за радянської доби – вул. Леніна, нині – вул. Терещенків). З південного боку до ділянки прилягає міський стадіон. Причілковим фасадом будівля виходить на червону лінію вулиці, відіграючи роль архітектурного акцента серед прилеглої малоповерхової забудови.

Ремісниче училище вищого типу імені М.Терещенка засновано в 1899 коштом видатного українського промисловця, громадського діяча і мецената, почесного громадянина міст Глухова і Києва, колишнього міського голови Глухова Терещенка Миколи Артемовича (1819-1903). Для розміщення училища він придбав будинок колишньої військової казарми й перебудував його в 1899-1904 за проектом архітектора Київського навчального округу Миколи Ракінта.

На базі ремісничого училища, яке у 1919 було реорганізоване у професійно-технічну школу, у 1929 було створено технікум механізації сільського господарства. У цьому будинку з липня 1937 по серпень 1940 працював на посаді директора технікуму, секретар Глухівського підпільного райкому партії Г.Ковальов (1905-43).

Підпільний райком партії у складі Г.Ковальова, О.Рум’янцева, І.Клещенка почав роботу з перших днів німецько-нацистської окупації. Його очолив Г.Ковальов. Підпільний райком діяв у Глухівському партизанському загоні. До складу районної партійної організації входило 53 члена та кандидата у члени партії. За три місяці її роботи було встановлено тісний зв’язок з населенням сіл Глухівського та Шалигинського районів, проведено більше 20 зібрань та мітингів, розповсюджено до 10 тис. листівок. Підпільний райком керував організацією бойових дій Глухівського партизанського загону та патріотичних груп. У березні 1943 секретар райкому Г.Ковальов загинув.

Мурована будівля училища складалася з трьох корпусів. Значних перебудов і втрат будівля не зазнала, за винятком деяких декоративних деталей на фасадах та в інтер’єрі, а також елементів упорядження подвір’я. Ремонтно-реставраційні роботи здійснено у 1992- 93.

Будівля розміщена на схилі, що спадає в західному напрямку, до долини р. Есмані. Відтак кожен з трьох корпусів, що формують лінійну композицію, витягнуту зі сходу на захід, має свою поверховість: східний корпус одноповерховий, західний – двоповерховий на підвалі, а середній – двоповерховий, з’єднаний з західним і східним одноповерховими вставками. Розпланувальна структура всієї будівлі коридорна, з однобічним розташуванням аудиторій, які всі орієнтовані на південь.

Будівля вирішена в архітектурних формах історизму, застосованих дещо еклектично. Західний корпус – у стилістиці провінційного класицизму; решта корпусів – у стильових формах романтизму з домінуванням неоготичних мотивів. Західний корпус має рустовані фасадні площини першого поверху, портик тосканського ордера на другому поверсі в центральній кріповці південного фасаду й аналогічний двоколонний портик на західному фасаді. З арсеналу форм неокласицизму походять такі елементи й деталі як горизонтальні імпости й архівольти аркових вікон, розвинений антаблемент, трикутні фронтони.

Основними засобами архітектурної виразності неоготичної частини будівлі, що має два симетрично розташовані тривіконні ризаліти, є метричний шерег вузьких вікон – прямокутних на першому поверсі, аркових – на другому, з масивними сандриками, підвіконними поличками, розвиненим зубчастим фризом і карнизом. Вікна другого поверху в ризалітах мають стрілчасті завершення.

Підмурки стрічкові бутові, стіни цегляні, потиньковані й побілені, перекриття плоскі по дерев’яних балках, сходи дерев’яні, підлоги дощаті й цементні. Будівля первісно обігрівалася голландськими грубами. Нині опалення водяне. Дахи вальмові, по дерев’яних кроквах, укриті покрівельною сталлю. Фасади мають двобарвне пофарбування, кольори якого неодноразово змінювалися.

За своїми архітектурними якостями ця будівля є однією з найоригінальніших серед навчальних закладів зламу 19-20 ст., пам’яткою громадсько-просвітницької діяльності родини Терещенків. У 1981 на фасаді будинку колишнього технікуму гідромеліорації та електрифікації сільського господарства (нині Глухівський агротехнічний коледж при Сумському аграрному університеті) встановлено чавунну меморіальну дошку на честь Г.Ковальова з написом.

[Центральний державний історичний архів України у Києві, ф. 707, оп. 65, спр. 80, арк. 17; Вечерський В. В. Глухівська старовина / B. В. Вечерський // Пам’ятки України: історія та культура. – 1994 – № 3 – 6. – С. 60; Вечерський В. В. Українська спадщина: Історико-культурологічні ессе / В. В. Вечерський. – К., 2004. – С. 267; Вечерський В. В. Глухів / В. В.Вечерський, В. І. Бєлашов. – К., 2003. – C. 109; Кальницький М. Терещенки / М. Кальницький, М. Факторович // Пам’ятки України. – 1993. – № 1 – 6. – С. 66 – 71; Ковалинский В. В. Семья Терещенко / В. В. Ковалинский. – К., 2003. – С. 42.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 398 – 399.