Палац

Розмір зображення: 862:362 піксел

Дворец, 1770 г. Автор проекта московский зодчий К.Бланк, строил дворец архит.М.К.Мосципанов.

Сооружение в стиле классицизма с элементами, свойственными периоду «историзма», кирпичное, второй этаж деревянный, облицован кирпичом. В интерьерах использовано красное дерево, дуб, мрамор, искусственный мрамор, полихромная метлахская плитка, цветное стекло. Здание двухэтажное, прямоугольное в плане с тремя ризалитами со стороны паркового фасада. Со стороны главного фасада под прямым углом к дворцу примыкают два одноэтажных флигеля, благодаря которым дворец сохраняет традиционную П-образную в плане форму. Центральная часть дворца увенчана полусферическим декоративным куполом на высоком рустованном барабане. Ребристый купол завершается небольшой смотровой площадкой, огражденной металлической решеткой. По периметру барабана ряд овальных окон, обрамленных профилированными наличниками. Центральная часть главного фасада дворца подчеркнута глубокой лоджией в два этажа, ограниченной угловыми пилонами и четырехколонным портиком дорического ордера, несущим антаблемент с триглифами и розетками в метопах.

Завершается портик сложным по композиции ступенчатым фронтоном и примыкающим к нему с обеих сторон парапетом-балюстрадой, украшенной вазами. По бокам центральной части фронтона – скульптура, а в центре – лепная композиция, ограниченная спаренными пилястрами, несущими антаблемент и треугольный фронтон. Стены главного фасада обработаны рустом. Оконные проемы прямоугольные, над ними во втором этаже прямые сандрики и лепные украшения.

Раскреповки главного фасада акцентированы трехчастными окнами с лепным и профилированным декором. Под окнами второго этажа – балюстрада ложного парапета. Парковый фасад близок по решению главному, но трактован более живописно. По центру – шестиколонный портик тосканского ордера, увенчанный треугольным фронтоном, в тимпане которого лепной мотив. Ризалиты и торцевые фасады опоясаны колоннадой в уровне первого этажа, несущей террасы второго этажа с ажурным металлическим ограждением, им отвечает балкон второго этажа в пределах портика. Ризалиты по первому этажу скруглены, по второму пятигранны.

Планировка дворца коридорно-анфиладная в центральном корпусе и коридорная во флигелях. Планировочная структура дошла до наших дней. В первом этаже вестибюль и летний зал, в вестибюле филенчатая обшивка стен и деревянная лестница, ведущая в столовую и рыцарский зал с профессиональной росписью плафона начала XIX в. Во дворце сохранились фрагменты старинного интерьера – камины, зеркала с мраморной подставкой, изразцовые печи и др. Основные габариты дворца в плане – 73:21 м. Дворец представляет большой интерес как памятник усадебного дворцового типа XIX в. в комплексе с ансамблем. Большую ценность представляют сохранившиеся интерьеры.

Джерело: Памятники градостроительства и архитектуры УССР. – К.: 1986 г., т. 4, с. 295-296.

Палац, два флігелі та вежа розташовані на західному краю плато верхнього рівня території садиби. Центральна вісь генерального плану і всього комплексу збігається з поздовжньою віссю палацу.

Будівництво комплексу розпочалося 1771 р. За найбільш поширеною версією, проект палацу та флігелів у формах романтизму належав московському архітектору К.Бланку, а будівництво здійснив архітектор М.Мосцепанов. За іншою версією, цей проект розробив петербурзький архітектор, професор Академії мистецтв Ж. Б.-М.Валлен-Деламот, а будівництво здійснив його учень, вихованець Академії мистецтв О.Яновський. Припалацову частину парку впорядкували архітектори М. Мосцепанов та Шванов (1777 р.).

Як і садиба загалом, палац з флігелями та вежею споруджувалися протягом п’яти будівельних періодів:

перший (1770-1780-ті роки) – будівництво палацу та флігелів у формах романтизму перехідного етапу від бароко до класицизму;

другий (1808-1824 pp.) – перебудова у формах класицизму, добудова флігелів;

третій (1824-1866 pp.) – внутрішні перебудови;

четвертий (1866-1897 pp.) – побудова водонапірної вежі;

п’ятий (1897-1917 pp.) – обкладення палацу цеглою, збільшення розмірів бані, переоздоблення внутрішніх приміщень.

В архітектурних формах палацу домінують елементи класицизму та неокласицизму. Два флігелі фланкують його зі сходу, утворюючи П-подібну в плані композицію з глибоким курдонером, симетрію якої дещо порушує прибудова до причілка північного флігеля водонапірної вежі.

Палац – двоповерховий, прямокутний у плані. На його головному (східному) фасаді виділено центральну вхідну лоджію з наріжними пілонами та портиком на чотири колони великого доричного ордера; на тильному фасаді – три ризаліти, акцентовані з боків відкритими колонними галереями на рівні 1-го поверху, а в центрі – вхідним шестиколонним портиком великого тосканського ордера. Центральна частина увінчана декоративною сферичною банею на світловому підбаннику. Зверху влаштовано оглядовий майданчик.

Розпланування споруди – коридорно-анфіладне. У центральній частині 1-го поверху розташовані вестибюль, дерев’яні сходи, літній зал, на 2-му поверсі – їдальня, лицарський зал. Центрально-симетричному вирішенню головного та тильного фасадів властива класицистична стриманість. Центральні та причілкові частини виокремлюються лоджіями, портиками й відкритими галереями, з якими виразно контрастують рустовані площини мурів, перерізаних ритмом невеликих прорізів та горизонтальними гуртами.

В інтер’єрі збереглися каміни, дзеркала, кахляні печі, оздоблення з мармуру, кольорового скла тощо. Колекція портретів та творів декоративно-ужиткового мистецтва майже не збереглася.

Палац, флігелі та вежа сформувались як єдина палацова споруда, одна з найяскравіших в Україні за архітектурно-стильовим вирішенням.

О. І. Тищенко

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 298 – 299.

Фото загального вигляду палацу зі сходу з книги “Пам’ятки архітектури та містобудування України” (Те саме фото є і в книзі “Памятники градостроительства и архитектуры УССР”, т. 4).