Н.Т.
Дурна єси та нерозумна!
В раю веселому зросла,
Рожевим цвітом процвіла
І раю красного не зріла,
Не бачила, бо не хотіла
Поглянути на божий день,
На ясний світ животворящий!
Сліпа була єси, незряща,
Недвига серцем; спала день
І спала ніч. А кругом тебе
Творилося, росло, цвіло,
І процвітало, і на небо
Хвалу творителю несло.
А ти, кумасю, спала, спала,
Пишалася, та дівувала,
Та ждала, ждала жениха,
Та ціломудріє хранила,
Та страх боялася гріха
Прелюбодійного. А сила
Сатурнова іде та йде,
І гріх той праведний плете,
У сиві коси заплітає,
А ти ніби не добачаєш:
Дівуєш, молишся, та спиш,
Та матер божію гнівиш
Своїм смиренієм лукавим.
Прокинься, кумо, пробудись
Та кругом себе подивись,
Начхай на ту дівочу славу
Та щирим серцем нелукаво
Хоть раз, сердего, соблуди.
2 грудня 1860 р., Санктпетербург
Джерело: Шевченко Т. Повне зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1991 р., т. 2, с. 305.
Н.Т. – Тарновська Надія Василівна (? – 1891 рр.), сестра поміщика села Качанівки на Чернігівщині, українського громадського діяча В.В.Тарновського (старшого). Шевченко познайомився з нею 1843 р. в Качанівці, дарував їй вірші й малюнки (серед них – автопортрет). Поновивши знайомство після заслання, Шевченко зустрічався з Н.В.Тарновською в Петербурзі, писав до неї (збереглася записка Шевченка до Н.В.Тарновської), подарував «Кобзар» (Спб., 1860) з написом: «Моїй любій єдиній кумасі Надежді Васильєвні Тарновській – кум Т. Шевченко».
Шевченко називав Н.В.Тарновську кумою, бо 1845 р. в селі Потоці на Київщині разом з нею хрестив дитину в дяка. Обставини, за яких створено вірш, відомі із записаних О.Я.Кониським спогадів петербурзького знайомого Шевченка Ф.І.Черненка про його відвідини поета 6 грудня 1860 р.: «Черненко остерігав його, радив берегтися і не виходити цілу зиму. «Щоб і на різдво б то не виходити? – мовив до його Тарас,- а кутя? а узвар? Ні, не всиджу, колядувати хоч рачки вилізу до куми» і, похвалившись, що 2 грудня провідала його кума Н.В.Тарновська, він прочитав Черненкові свої вірші, написані зараз після того, як пішла від нього кума. То відомі вірші:
Великомученице кумо! Дурна єси та нерозумна…
[Кониський О. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя. – Львів, 1901. – Т. 2. – С. 370].
Джерело: Шевченко Т. Повне зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1991 р., т. 2, с. 575.