2018 р. Звід пам’яток України

Церква Різдва Пресвятої Богородиці (іст., архіт.), 1723 р., вул. Волі 100.

Дерев’яна церква на кам’яному фундаменті була побудована на кошти надвірного хорунжого, графа Івана Йосифовича Красицького. Церква спочатку була трьохкупольною і мала форму видовженого хрестаз вівтарем на південь. У наступні століття храмнеодноразово ремонтувався і перебудовувався.

У одній зі своїх праць Теодорович М. детально перераховує священників церкви Різдва Пресвятої Богородиці: Йосип Созонтович (1782-1810 рр.), Осодор Міленкович (1810-1867 рр.), Іуліан Гуторевич (1868 р.), Симеон Михайлович (1868-1870 рр.), Павло Осипович Бухович (1871-1974 рр.), Антон Кульчицький (1874-1885 рр.), Павло Капустинський (1885-1889 рр.), Осодор Левицький (1889-1890 рр.), Дмитро Петрович Левицький (1897 р.).

У 1835 р. церкву відвідав Литовський Митрополит Йосиф Семашко.

У 1846-1885 рр. вся церковна земля складалася з чотирьох ділянок: садиби з городом (1 десятина 1467 сажнів), орної малородючої землі (27 сажнів), неугіддя (11 десятин 1799 сажнів), і частина землі поблизу садиби священника. При дворі останнього був хороший фруктовий сад.

У 1880 р. церква була перебудована. Зокрема, замість одного купола добудували дзвіницю з високим шатровим завершенням. Тогочасні розміри: висота – 48 аршинів, довжина – 34,5 аршинів, ширина – 0, 5 аршина. Лаконічні форми бань надавали будівлі особливого колориту.

Після Другої світової війни церква потребувала ремонту. Завдяки прихожанам вона продовжувала діяти й мала постійного священника. Згідно акту технічного стану від 25 жовтня 1951 р., підписаного інженером райвідділу Шатіловим В.та настоятелем о. Миколаєм Роздаловським, дзвіниця перебувала у аварійному стані, а підлогу і східці потрібно було пофарбувати. Незважаючи на те, що до 13 лютого ремонт був проведений, влада не дозволила поновити діяльність храму. Богослужіння проводилися лише на великі свята.

З 1955 р., у зв’язку з аварійним станом, храм практично припиняє свою діяльність. Були спроби зняти цю унікальну архітектурну споруду з реєстру пам’яток. У 1951-1955 рр. п’ять разів оновлювалася церковна «двадцятка» (за уставом РПЦ у часи Радянського Союзу парафія в особі церковної «двадцятки» наймала священика). У такий спосіб радянська влада чинила тиск на прихожан Церкви Різдва Пресвятої Богородиці.

У 1957 р. був проведений ремонт покрівлі, що врятувало дерев’яний храм від руйнування. У наступні роки парафіяни та настоятель провели ремонт будівлі. Такого висновку можемо дійти, опираючись надані акту технічного стану споруди від 21 червня 1965 р. У документі, зокрема, було зазначено, що церква повністю придатна до подальшого використання. Таким чином, у 1965 р. церква Різдва Пресвятої Богородиці відновила свою діяльність. Територія храму відмежована дерев’яною огорожею з воротами.

Логвинов (!) Г. Н. так описує архітектурну будову церкви:

«Цей невеличкий храм завдяки надзвичайно лаконічним і крупним формам бань, з барочними покрівлями і широкими підбанниками великих маківок, виглядає досить монументальним. Такі величні форми бань на Волині зустрічаються тільки в Ковельському Благовіщенському храмі і тут, в Камені-Каширському. Колись широке опасання створювало м’який логічний перехід від навколишнього середовища до архітектурних форм. Тут немає руху мас вгору − вони застигли, і тільки рисунок бань – пластичний, виразний, оживляє їх і зливає з м’яким північноволинським краєвидом».

Інтер’єр церкви відрізняється оригінальними архітектурними формами і художніми оздобленнями. У бокових кіотах розміщувалися парні ікони «Богородиця Одигітрія» і «Спас Вседержитель», датовані першою половиною XVI ст. Тут також зберігали давньоруську ікону святого Миколая, яку, як припускав ТеодоровичМ., перенесли з давнішого місцевого храму.

Запрестольний вівтар храму є яскравим прикладом декоративного різьблення доби раннього бароко на Волині. У оздобленні вівтаря використані мотиви фруктів та квітів, які з’являються у різьбі близько середини ХVІІ ст. Навершя вівтаря трапецієподібної форми з круглим медальйоном у центрі.

Обабіч медальйону – композиції з плодів гранату та грон винограду в обрамленні листя, які виносять на стрічках з китицями. Стрічки перекинуті через кільця. Зовнішній край крил вівтаря утворюють різьблені поясні фігурки ангелів з піднятим вгору одним крилом. Від поясу ангелів і донизу іде акантове листя, що переходить у пишну квітку з гроном винограду. Крила вівтаря посередині мають медальйони, під якими вміщені різьблені голівки ангелів з крилами. Колонки кіоту поділені на дві частини. Нижня по центру має доріжку з трьох ромбоподібних фігурних розет з боніями і голівкою ангела на середній. Верхня – прикрашена виноградною галузкою з опущеними донизу гронами.

Різьба вівтаря виконана у техніці плоскорельєфної різьби. Деталі золочені, а поля пофарбовані білою сучасною фарбою.

У збірці національного музею в Львові зберігаються царські врата 1723 р. поверхня врат поділена на шість площин. Чотири нижні – прямокутні в подвійному обрамлені. Медальйони із зображеннями євангелістів виконані у формі квадріфолію, увінчані цвітом гранату і обрамлені плоскорізьбою з листя та грон винограду. Верхні медальйони з «Благовіщенням» овальні, вміщені на фігурних картушах з фігурною різьбою. Різьба на завершенні врат відкрита. Колонка прикрашена плоскорізьбою з акантового листя.

Джерела та література:

Бундак О. Духовні осередки Камінь-Каширщини // Минуле та сучасне Волині та Полісся, 2006 р., вип. 20. – С. 47-48;

Гулько Г. До питання про закриття православних храмів у Камінь-Каширському районі у 50−60-ті роки ХХ ст. //Минуле та сучасне Волині та Полісся, 2006 р., вип. 20 – С. 131-134;

Девятисотлетие православия на Волыни. 992-1892 г. ч. II. Статистические сведения о приходах Волынской епархии. Житомир, 1892,С. 234;

Духовні святині Камінь-Каширщини : фотоальбом / Автор тексту Наталія Пась, ред. Євгенія Ковальчук. – Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2008. – 24 с.;

Сидорчук Т. Туристсько-рекреаційні ресурси Камінь-Каширського району // Минуле та сучасне Волині та Полісся, 2006 р., вип. 20, С. 106;

Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: Иллюстрированный справочник-каталог. В 4-х томах. (Редколлегия :Н.Л.Жариков (гл.ред.) и др.). – К.: Будівельник, 1985. – С. 72;

Теодорович Н. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том V. Ковельский уезд / Николай Теодорович. – Почаев : Типография Почаево-Успенской Лавры, 1903. – 236-239;

Єлісєєва Т. Пам’ятки декоративного різьблення Камінь-Каширщини ХVІІ-ХVІІІ ст. // Минуле та сучасне Волині та Полісся, 2006 р., вип. 20. – С. 35-36.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Волинська область. . – К.: 2018 р., с. 191 – 196.