Церква Різдва богородиці

Розмір зображення: 800:606 піксел

Дерев’яна церква Різдва богородиці 1791 р. [Слободян В. Каталог існуючих дерев'яних церков України і українських етнічних земель. – Вісник ін-ту Укрзахідпроектреставрація, 1996 р., т. 4, с. 153].

Вперше церква згадується у документах 1588 р. 1 Ерекційний акт отримала від польського короля Сіґізмунда III Вази. 2 У акті візитації 1726 р. описана як “напівстара, вкрита ґонтовим дахом з одною банею і дзвіницею на бабинці в слупи в’язаною”. 3 У акті візитації 1759 р. сказано, що “дві бані над навою і вівтарем нововідбудовані та старий притвір”, 4 а у акті візитації 1775 р. – “стара нава, а нові вівтар і захристія новозбудовані”. 5 У 1791 р. 6 стару церкву розібрано і збудовано нову коштом австрійського уряду з двома вежами на чільному фасаді, з органами і іконостасом. У1808 р. збудовано окрему дерев’яну дзвіницю. 7 У1872-1874 рр. парафія вчинила сильний опір введенню православ’я. 8 З 1875 р. – православна. У 1881 р. ґрунтовно відремонтована. 9 Після закінчення першої світової війни відібрана православним і у 1920 р. перетворена на костел, з 1922 р. – парафіяльний. 10 Ремонтована у 1968 р.

Розташована скраю села на рівній ділянці при сільській дорозі. Барокова, орієнтована, дерев’яна, дводільна, тринавова, зрубна будівля на цегляному підмурівку, з двовежовим фасадом. В плані прямокутна, із трикутним завершенням зі сходу, з ризалітом висунених веж з заходу. Вівтар рівноширокий головній наві. З боків вівтаря – захристії, а на поверсі емпори, відкриті у вівтар широкими півколовими арками. Бічні нави дещо нижчі, відділені трьома парами стовпів. В головній наві з заходу виділений присінок, на ньому хори, по боках – два приміщення в підвежжі. Головна нава і вівтар мають дзеркальні склепіння, розділені стіною з півциркульною аркою і балкою. В бічних навах, захристіях і емпорах – плескаті стелі. Стіни церкви вертикально шальовані дошками і лиштвами. Фасад розділений на дві частини ґзимсом з окапом, що переходить на вежі і в’яжеться з ґзимсом бічних фасадів. Подібний вінцевий ґзимс. Середина фасаду завершена трикутним причілком. Нижче – балкон з ажурним парапетом, а над ним – хрестове вікно. Решта вікон прямокутні. На надпоріжнику західного входу напис кирилицею: “Року Божія АΨЧА”. 11 Дах двосхилий, зі сходу – трисхилий, ґонтовий. Бані восьмибічні, з восьмигранними сліпими ліхтарями. В інтер’єрі – класицистична поліхромія, перемальована в XIX ст. Збереглося декілька ікон XVII-XIX ст.

Дзвіниця, ймовірно, сучасна церкві, розташована з протилежної сторони дороги. Дерев’яна, стовпова, чотирибічна, двоярусна. Низ прямокутний, з трьох приміщень, з підсінням з фронту, опертим на шести стовпах з різьбленими підкосами (колись таке піддашшя було і зі сходу). Нижній ярус завершує широке піддашшя. Верх стовповий, вужчий, долом шальований, з відкритою аркадою оздоблених голоснико-вих прорізів. Між ярусами – профільовані ґзимси. Дах наметовий, завершений вось-мибічною банею, ґонтовий.

1. Лонгинов А. Червенские города. – Варшава, 1885. – С. 336.

2. Историко-статистическое описание церкви и прихода в селе Коденец. // ХВЕВ, 1891. № 14. – С. 218- 220.

3. Archiwum Państwowy w Lublinie, Zespół Konsystorz Grecko-Katolicki w Chełmie, Sygn. 780, a. 279a.

4. Историко-статистическое описание церкви и прихода в селе Коденец. // ХВЕВ, 1891. № 14. – С. 218- 220.

5. Archiwum Państwowy w Lublinie, Zespół Konsystorz Grecko-Katolicki w Chełmie, sygn. 774.

6. ЦДІА, фонд 693, опис 1, справа 433, аркуш 8.

7. Историко-статистическое описание церкви и прихода в селе Коденец. // ХВЕВ, 1891. № 14. – С. 218- 220.

8. Pruszkowski J. Martyrologium czyli męczeństwo Unji Swientej na Podlasiu. – Lublin, 1921. – S. 278.

9. Историко-статистическое описание церкви и прихода в селе Коденец. // ХВЕВ, 1891. № 14. – С. 218-220.

10. KZSzP. Z. 14. Powiat Parczewski. – Warszawa, 1972. – S. 3-5.

11. Seniuk B. Architektura cerkiewna brzeskiej części diecezji włodzimierskiej w świetle inwentarzy wizytacyjnych z lat 1725-1727. // Lubelszczyzna. – Lublin, 1996. N2. – S. 23-51.

Джерело: Слободян В. Церкви Холмської єпархії. – Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 2005 р., с. 219 – 221.