Будинок культури «Зоряний» (№ 7)

Віктор Мойсеєнко

Будинок культури «Зоряний», 1954 (архіт). Проспект Леніна, 7.

Споруджувався в період відбудови та реконструкції міста після Другої світової війни для робітників та службовців найбільшого промислового підприємства Конотопу – електромеханічного заводу «Червоний металіст» за типовим проектом 1943. Автор проекту – архітектор-художник Я.Корнфельд. Суттєвим перебудовам не підлягав. Нині має назву «Будинок культури «Зоряний» і використовується за прямим призначенням.

Розташований у центрі міста і неподалік підприємства, на ділянці, що займає всю глибину кварталу між проспектом Леніна і вулицею Виконкомівською. Найближче сусідство з південного боку – ділянка середньої школи № 2, з північної – вулиця Олександрівська (колишня вул. Правди); в архітектурному оточенні – громадські будівлі та багатоквартирні будинки, побудовані в різні часи (2-а пол. 19 – 1-а пол. 20 ст.). Клубна ділянка невелика, має невеликий нахил до Виконкомівської вулиці. Традиційного парку при клубі немає, є лише кілька високорослих дерев.

Належить до типологічної групи міських робітничих клубів, що поєднують функції театру та клубу в єдиному архітектурному об’ємі. Має строго симетричну загальну композицію і просту прямокутну конфігурацію в плані. Будівля двоповерхова з підвалом. На першому поверсі за проектом розміщуються невеликий касовий та великий загальний вестибюлі з гардеробами і парадними сходами, фойє, кулуари, зала для глядачів на 500 місць, сцена зі складами декорацій та трьома артистичними гримерними, туалети. У передній частині будівлі на першому поверсі первісно були розміщені більярдна та кімната правління клубу, нині – службові приміщення. На другому поверсі – кулуари, аудиторія на 110 місць, кімната адміністрації клубу, гурткові кімнати, а при сцені – артистичні гримерні.

У зовнішньому вигляді будинку знайшла відображення найбільш поширена гілка ретроспективного творчого напрямку в архітектурі СРСР першого повоєнного десятиліття – орієнтація на традиції вітчизняного класицизму. Це відчувається, перш за все, в загальній композиції та деталях чолового (торцевого) фасаду, зверненого до проспекту Леніна. Він має пілястри і увінчується фронтоном, у якому зроблено своєрідний півциркульний отвір. Проте, більш привабливі в архітектурно-художньому відношенні бічні (повздовжні) фасади, в композиції яких досягнуто органічне сполучення центральних портиків і плоских частин фасадів.

При спорудженні будинку застосовувались в основному традиційні технічні засоби.

Підмурки бутові, стіни цегляні тиньковані зсередини і ззовні, міжповерхові перекриття та перегородки дерев’яні, сходи залізобетонні, дах двосхилий з дерев’яними кроквами і залізною покрівлею. Ширина корпусу по чоловому фасаду – 27,8 м. Глибина його (протяжність бічних фасадів) – 58 м.

Будинок культури «Зоряний» – одна з кращих будівель, зведених у Конотопі після війни. Він є пам’яткою архітектури, що відображає певні типологічні і естетичні знахідки в розвитку типів великих будівель культурно-просвітнього призначення.

[Архитектура рабочих клубов и дворцов культуры. – М., 1953, – С. 188 – 189, 228 – 229.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 463 464.