1968 р. По Україні

Г. Н. Логвин

Дорога йде через Ковель, Мильці до Каменя-Каширського. Ландшафт зовсім плоский – майже ніде не видно ні пагорбів, ні долин. Стародавнє місто Ковель, на жаль, не зберегло нічого з пам’яток мистецтва. Але воно відігравало значну роль у житті північної Волині, а його майстри зуміли виробити свої будівельні прийоми і мистецькі засоби. Про те, якого високого рівня досягло волинське народне будівництво, свідчить храм Благовіщення, збудований у 1505 р.; на превеликий жаль, він не зберігся. На ньому була дуже великих розмірів єдина, восьмигранна в плані, баня з одним заломом та барочним верхом з маківкою. До неї зі сходу притулилася маленька й низенька апсида, а з заходу – такий же іграшковий бабинець. Трохи осторонь примостилась мініатюрна, але імпозантна двохярусна рублена дзвіничка з відкритою аркадою. Чудові форми м’яко облягає ґонтова покрівля, яка й надає особливого відтінку мальовничості і маленьким за розмірами, але величним за мистецьким враженням масам храму та дзвіниці. Ця пам’ятка красномовно свідчить, що саме в XVI ст. в мистецтві відбулися великі зміни під впливом визвольних гуманістичних ідей. Відтоді дедалі рідше будують храми з квадратними пірамідальними верхами, бо їх гостро обрисований силует був сухий і суворий. Більшого поширення дістали грушовидні, м’якого рисунка бані на гранчастих підбанниках.

Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 170.