Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Житловий будинок 1-ї пол. 19 ст., в якому проживали Анненков О. С., Булгаков М. О., Воскресенський І. П., Муравйов А. М.

(архіт., іст.).

Андріївський узвіз, 38.

На червоній лінії забудови вулиці, на ділянці із значним ухилом рельєфу вздовж фасаду.

Первісний об’єм двоповерхового, з підвалом, цегляного тинькованого будинку має центрально-осьову симетричну композицію фасаду, витриманого у формах класицизму. Над першим рустованим поверхом проходить широкий міжповерховий пояс. Бічні композиційні осі відзначені по другому поверху тридільними вікнами, що імітують трифорій. У міжвіконних простінках другого поверху вміщено пари безордерних пілястрів. У 2-й пол. 19 ст. будинок було розширено прибудовами з боку Володимирськоі вул. (зокрема, у 1880 р., арх. В. Ніколаєв). В оформленні цих прибудов використано прийоми цегляного стилю із застосуванням неоготичних деталей. З 1820-х pp. власником будинку і великої садиби на розі Андріївського узвозу і Володимирської вул. був Анненков Олександр Семенович (р. н. невід. – 1850-і pp.) – курський поміщик, археолог-аматор. Під час проживання у Києві здійснив низку археологічних розкопок в історичній частині міста, зокрема у своїй садибі на сучасних вулицях Володимирській і Андріївському узвозі, на території Михайлівського Золотоверхого монастиря, Трьохсвятительської та Десятинної церков Ним було знайдено численні старожитності серед яких і давньоруські скарби. Частину цих знахідок було передано музею університету, найцінніші О.Анненков привласнив, через що коштовності були розпорошені та частково втрачені для науки. У 1835 – 45 рр. входив до складу Тимчасового комітету для дослідження старожитностей у Києві. У 1828 – 42 рр. з його ініціативи і його коштом була збудована нова Десятинна церква на місці давнього храму.

У спадкоємців Анненкова садибу придбав А. Муравйов, який володів нею у 1859 – 74 рр.

Муравйов Андрій Миколайович (1806 – 74) – письменник, пам’яткоохоронець, почесний член Московської і Київської духовних академій. З 1859 р. жив у Києві, спочатку у дерев’яному флігелі на території садиби з 1868 – у головному будинку. У 1860-х рр. організував роботи з ремонту і реставрації Андріївської церкви, зміцнення схилів Андріївської гори, влаштував у стилобаті храму церкву в ім’я преподобного Сергія. Займався охороною пам’яток в історичній частині Києва, зокрема, за його піклуванням відхилено проект розміщення військових об’єктів на Старокиївській горі, відремонтовано каплицю над Хрещатицьким джерелом споруджено церкву на пошанування святих Бориса і Гліба у Вишгороді. Був ініціатором відновлення традиційних хресних ходів до Хрещатицького джерелаю Один із засновників (1864) та голова (з 1869) Свято-Володимирського братства у Києві Зібрав велику колекцію старожитностей у т. ч. ікон, хрестів, краєвидів Києва, для якої у цьому будинку було відведено спеціальну кімнату.

Автор численних творів з питань релігії історії церкви, краєзнавства, мемуарів тощо. Ще 1844 р. у Санкт-Петербурзі вийшла його книжка «Опис Києва». У період проживання в Києві були опубліковані «Листи митрополита московського Філарета до А.М.М.» (1869), «Знайомство з російськими поетами» (1871) та ін. Був знайомий з багатьма видатними російськими письменниками, деякі з них відвідували його будинок у Києві. Так, його гостями були поети Ф. Тютчев (1869), О. Апухтін (1873), які присвятили йому свої вірші. Помер у цьому будинку, похований в Андріївській церкві.

У 1-й пол 20 ст. на другому поверсі будинку проживав Воскресенський Іван Павлович (1870-і рр. – 1966) – лікар-педіатр і терапевт, директор Олександрівського дитячого притулку на Подолі. Працював також у лікарні Товариства швидкої медичної допомоги. Другий чоловік В. Булгакової – матері письменника Булгакова Михайла Опанасовича (1891 – 1940). У 1913 – 16 рр. М.Булгаков жив тут після одруження, коли навчався на медичному факультеті Київського університету. Зупинявся тут і 1923 р. під час приїзду з Москви. У радянський час І. Воскресенський також мав лікарську практику. Напередодні Великої Вітчизняної війни переїхав до Казахстану.

Нині частину першого поверху займає магазин.

Михайло Кальницькич, Світлана Ноженко, Тетяна Скібіцька

ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 1804;

Булгаков М. Записки юного врача. – К.,1995;

Воспоминания об А. Н. Муравьеве. – К., 1875;

Ковалинский В. Меценаты Киева. – К., 1995;

Кончаковский А., Малаков Д. Киев Михаила Булгакова. – К., 1993;

Мироненко О. К. Андріївська церква. – К., 1975;

Муравьев А. Н. Мои воспоминания. – М., 1913;

Панченко И. Г. Свидетельства киевского периода жизни Михаила Булгакова // Язык и культура: Пятая международная научная конференция. – К., 1997. – Т. III.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 164 – 165.