1999 р. Звід пам’яток Києва
Людмила Гронова, Володимир Кучер, Лариса Шевченко
Житловий будинок заводу «Більшовик» кін. 1930-х pp., в якому проживали Хохлови В. Г. та О. Г.
(архіт., іст.).
Просп. Перемоги, 43.
Вздовж проспекту. Запроектований в 1937 р. архітекторами Г. Благодатним і М. Холостенком як житловий будинок для працівників заводу «Більшовик». Архітектура характерна для 1930-х pp.
П’ятиповерховий, у плані Г-подібний, чотирисекційний. В 1970 р. обкладений світлою керамічною плиткою. В основі проекту – двоквартирна секція, що складається з три- і чотирикімнатних квартир. Головний фасад симетричний, з трьома ризалітами на три поверхи, з лоджіями на другому й третьому поверхах. Кожен об’єм завершується двома скульптурними групами з бетону. Карниз класичного профілю, горизонтальні міжповерхові тяги на фасаді виконано із збірного залізобетону. Віконні прорізи п’ятого поверху, трактованого як аттик, мають менші розміри.
У будинку з січня 1939 р. проживали Хохлов Віктор Гнатович (1912 – 42) та його сестра Хохлова Олександра Гнатівна (1916 – 42) – учасники київського антифашистського підпілля під час окупації міста. В. Хохлов працював начальником цеху на заводі «Більшовик». Був залишений заступником секретаря Київського підпільного міськкому КП(б)У. Працюючи слюсарем-електриком на заводі «Більшовик», створив підпільну групу, яка брала активну участь у боротьбі з окупантами: члени групи поширювали антифашистські листівки, зведення Радінформбюро, вели усну агітацію. Група провела ряд диверсійних актів та актів саботажу на заводі. У березні 1942 р. фашисти схопили і закатували у гестапо В. Хохлова та інших підпільників. У червні була заарештована і страчена його сестра Олександра – зв’язкова підпільного міськкому КП(б)У.
Проживали у лівому крилі на другому поверсі у двокімнатній квартирі № 22 (не збереглася внаслідок перебудови будинку).
В 1969 р. на фасаді будинку на пошанування сім’ї Хохлових встановлено меморіальну гранітну дошку (арх. В. Лоботинський). Ім’ям Хохлових названо вулицю в Києві.
Будинок по Брест-Литовському проспекту № 37 // Архітектура Рад. України. – 1941. – № 1;
Герои подполья. – К., 1966. – Вып. 1;
История Киева. – К., 1985. – Т. 3, кн. 1.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 376 – 377.