1999 р. Звід пам’яток Києва
Віктор Мойсеєнко
Клуб «Металіст», 1931 – 34 рр.
(архіт.).
Просп. Перемоги, 38.
Поряд із входом до Пушкінського парку та заводу «Більшовик» і житлових масивів, де мешкала значна частина його робітників і службовців. Зв’язок цього культурно-просвітницького об’єкта з великим зеленим масивом відповідає традиції, яка склалася в українському будівництві 1920 – 30-х pp. Робітничий клуб збудовано коштом профспілки робітників-металістів за проектом арх. Я. Мойсеєвича київською будівельною організацією «Житлокоопбуд» у формах конструктивізму. Головний фасад звернений на просп. Перемоги.
Загальна композиція споруди (об’єм 32190 куб. м) ґрунтується на чіткій функціональній диференціації, з виділенням самостійних, але взаємопов’язаних груп приміщень театру і власне клубу. Перша група двоповерхова (за винятком сценічної коробки), друга – до трьох поверхів. Будинок цегляний, тинькований. Перекриття монолітні залізобетонні. Загальна місткість споруди – 1700 осіб. Театр із залою для глядачів на 700 осіб, добре обладнана сцена, фойє, кулуари, інші приміщення розраховані на всі основні види масових клубних заходів, у т. ч. безперервну демонстрацію кінофільмів. При сцені є ар’єрсцена, оркестрова яма і колосникове устаткування. До зали для глядачів прилягають фойє і кулуари. До клубної групи приміщень, яка має самостійний вхід і вестибюль, входять кабінети, гурткові кімнати, спортивна зала, кімнати адміністрації тощо. Загальний вигляд споруди відбиває її внутрішню організацію, передусім членування на театр і клуб, що трактуються як рівнозначні частини. Фасади позбавлені будь-яких декоративно-художніх елементів. У перші повоєнні роки і в кін. 1970-х pp. частково реконструйовано інтер’єри. Будинок цінний в історико-архітектурному відношенні як одна з перших клубних споруд радянського періоду в Києві і як приклад виявлення творчих концепцій конструктивізму. Тепер – Палац культури ВО «Більшовик».
Будова соціалістичного Києва. – К., 1932;
Нариси історії архітектури Української РСР (радянський період). – К., 1962.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 471.