2003 р. Звід пам’яток Києва
Елла Піскова, Марина Протас
443.10. Пам’ятник Кирпичову В. Л., 1998 (мист.).
Ліворуч від входу до головного навчального корпусу, серед зеленого партеру газону. На вимощеному червоними полірованими гранітними плитами майданчику, до якого веде алея парку.
Автори – ск. Н. Дерегус, арх. Б. Писаренко. Заг. вис. – 3,90 м, погруддя – 1,30 м, п’єдесталу – 2,35 м, стилобата – 0,25 м.
Кирпичов Віктор Львович (1845–1913) – вчений у галузі механіки, засновник і голова Південноросійського товариства технологів (Харків, 1895–98), почесний член Київського відділення Російського технічного товариства (з 1907), організатор вищої технічної освіти в Росії й Україні. Один з фундаторів і перший директор Харківського технологічного (тепер політехнічний) інституту (1885–98), пізніше – Київського політехнічного інституту (1898–1902). Брав участь в організації будівництва корпусів останнього, комплектуванні майстерень і лабораторій.
Завідувач кафедри опору матеріалів, засновник зразкової механічної лабораторії інституту. Автор понад 40 наукових праць і ряду популярних підручників та посібників, якими тривалий час користувались усі технічні вузи країни. Заснував при КПІ першу київську наукову школу механіки в галузі динамічної і статичної міцності машинобудівного напряму. Під час студентських заворушень 1901–02 намагався захищати вихованців інституту від поліцейських та адміністративних репресій, виступав проти втручання поліції у життя вузу. 1902 обраний почесним членом Ради КПІ, восени того ж року звільнений з посади директора. З 1903 жив і працював у Санкт-Петербурзі, брав участь в організації Санкт-Петербурзького політехнічного інституту і очолював будівельну комісію з його спорудження.
Бронзове погруддя вченого встановлено на високому квадратному п’єдесталі з червоного граніту. П’єдестал утворюють два об’єми: базовий куб і трохи менший паралелепіпед, на якому вигравірувані меморіальний напис і цитата з урочистої промови В. Кирпичова на церемонії відкриття КПІ 31 серпня 1898. Фронтально орієнтовану скульптуру з видовженим трапецієподібним плечовим зрізом прикрашає лаврова гілка, розміщена діагоналлю від осі погруддя до правого плеча. Зосереджений погляд вченого підсилює емоційно-психологічну напругу образу, надає йому деякої патетичності. Загальна образно-композиційна концепція пам’ятника тяжіє до традиційного в українському мистецтві минулих десятиріч класицизованого стилістичного напряму. Формальне вирішення композиції й трактування одягу відповідають конкретному історичному часу життя портретованого.
Література:
ДАК, ф. 18, оп. 2, спр. 118; Константинов В. О. Ректори КПІ. – К., 1998; Мошинська К. Повертаючись до витоків… // Вісник НАН України. – 1998. – № 7–8; Чеканов А. А. Виктор Львович Кирпичов (1845–1913). – М., 1982.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 962 – 963.