Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Елла Піскова, Галина Скляренко

2003 р. Звід пам’яток Києва

443.11. Пам’ятник Лебедєву С. О., 2002 (мист.). З тильного боку головного навчального корпусу, на початку пішохідної зони.

Автор – ск. О. Скобликов. Розміри: вис. скульптури – 0,95 м, постамент – 1,3 0,55 0,4 м, вис. п’єдесталу – 0,3 м.

Лебедєв Сергій Олексійович (1902–74) – вчений у галузі електротехніки і обчислювальної техніки, акад. АН УРСР (з 1945), акад. АН СРСР (з 1953), Герой Соціалістичної Праці (1956).

Після закінчення Московського вищого технічного училища (1928) працював у Всесоюзному електротехнічному інституті, з 1930 – засновник і завідувач лабораторії електричних систем, у 1936–46 – відділу автоматики. Одночасно – один з перших викладачів Московського енергетичного інституту (з 1930), професор (з 1935), завідувач кафедри (з 1943).

Після переїзду до Києва у 1946–51 – директор Інституту енергетики (з 1947 – електротехніки) АН УРСР. Тут під керівництвом С. Лебедєва, у заснованій ним лабораторії 1950 створено і введено в експлуатацію першу в СРСР і в Європі електронну цифрову обчислювальну машину «МЭСМ» (на будинку інституту на вул. О. Гончара, 55-б 1977 встановлено гранітну меморіальну дошку вченому). 1957 на базі зазначеної лабораторії організовано Обчислювальний центр АН УРСР, перетворений 1962 в Інститут кібернетики АН УРСР (тепер НАН України). Брав активну участь у роботі комісій АН УРСР – з відновлення діяльності Ради продуктивних сил УРСР (грудень 1947), перегляду Статуту академії (січень 1948), історії техніки (березень 1949). У Києві мешкав на вул. Костьольній, 15, квартира № 21.

1953–73 – директор Інституту точної механіки та обчислювальної техніки АН СРСР, де під його керівництвом було створено серію електронних обчислювальних машин «БЭСМ» на рівні найкращих світових стандартів. Один з ініціаторів заснування Московського фізико-технічного інституту.

Наукові праці присвячені проблемам створення потужних об’єднаних енергосистем, автор оригінальної теорії штучної стійкості енергосистем. Один з основоположників електронної обчислювальної техніки, засновник наукової школи у цій галузі. Відзначений Державними преміями СРСР (1950, 1969), Ленінською премією (1966). Президією АН СРСР 1977 засновано премію ім. С. Лебедєва.

Бронзову напівпостать вченого на прямокутному постаменті з червоного полірованого граніту встановлено на двоступінчастому п’єдесталі з того ж матеріалу. На чоловому боці постаменту вирізьблено ім’я та вислів вченого, з лівого торця – присвята від київських політехніків та ім’я автора пам’ятника. С. Лебедєва зображено в зрілому віці. Ретельно відтворено риси зовнішності: худорляве обличчя, густе коротке волосся, зачесане назад, окуляри. Фронтальна композиція урізноманітнюється рухом рук, де ліва покладена на стопку книжок, права, зігнута в лікті, піднята перед собою у спокійному виразному жесті. Реалістичне трактування образу з його сюжетно-психологічною розробкою підкріплене формальнопластичним вирішенням скульптури, де лаконічність силуету доповнюється окремими деталями.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 963 – 964.