Паспортна інформація

Головний корпус Київського політехнічного інституту

Пам’ятка історії

1905 р., 1917-1918 рр., 1904-1939 рр., 1902-1903 рр., 1924-26 рр.

Розміщення:

м. Київ, пр.Перемоги, 37 (територія НТУУ КПІ, головний корпус)

Загальний опис:

Спорудження шести корпусів інституту в романському стилі. Головний корпус розташований в глибині ділянки, збудований у 1898 – 1902 рр. за проектом архітекторів І.Кітнера, О.Кобелева. Будинок триповерховий, у плані П-подібний, з карнизом складного малюнку, декоративними заставками. Має високий фронтон у центрі. На кутах головного фасаду чотириярусні вежі з декоративними гостроверхими завершеннями та флюгерами.

На фасаді встановлено меморіальні дошки:

І. Дошка з білого мармуру з вигравіюваними позолоченими літерами. Текст:

“ У цьому приміщенні 30 жовтня (12 листопада) 1905 року відбулось перше засідання Київської Ради робітничих депутатів”.

Матеріал: мармур. Розміри: 0,80 × 0,80 м. Дошку встановлено 12.02.1955 р. на честь 50-річчя І-ої російської революції.

ІІ. Дошка з лабрадориту з полірованими літерами на бучардованому фоні. Текст:

“У цьому будинку у 1917 році та на початку 1918 року містився штаб Червоногвардійських робітничих загонів Шулявського району м. Києва”.

Матеріал: лабрадорит. Розміри: 0,95 × 0,80. Автор: архітектор Макушенко М.І.. Дошку встановлено у 1957 р. (заміна в 1977 р.).

ІІІ. Дошка з барельєфним портретом та контррельєфним текстом:

“В 1904-1935 рр. тут працював видатний вчений, засновник радянсько. Школи зварників, академік АН УРСР, Герой Соціалістичної Праці Євген Оскарович Патон 1870-1953 рр”.

Матеріал: бронза. Розміри: 1,20 × 0,80 м. Автори: скульптор Макогон І.В. і архітектор Катернога М.Т.. Дошку встановлено в 1970 р.

ІV. Дошка з зображенням газети “Искра” та смолоскипу. Текст виконано полірованими літерами на бучардованому фоні:

“В этом здании в 1902 г. На кафедре гидравлики Политехнического института работал видный деятель большевистской партии, агент ленинской “Искры” Фридрих Вильгельмович Ленгник 1873-1936 гг.”

Матеріал: лабрадорит. Розміри: 0,90 × 0,60 м. Автор: архітектор Лоботинський В.Л.. Дошку встановлено в 1975 р.

Меморіальна дошка з барельєфним портретом і зображенням штучного супутника Землі і космічного корабля. Текст:

“В 1924-1926 рр. на механічному факультеті КПІ вчився конструктор перших в світі штучних супутників Землі і космічних кораблів двічі Герой Соціалістичної Праці, академік Сергій Павлович Корольов (1906-1966)”.

Матеріал: бронза. Розміри: 0,90 × 1,30 м. Автори: скульптор Кузнецов К.А., архітектор Гнезділов В.Г.. Дошку встановлено в 1968 р.

Замовник – Київський міськвиконком.

Будівник – Київські міжобласні науково-реставраційні виробничі майстерні Держбуду УРСР.

На фасаді головного корпусу КПІ (ліве крило) встановлено меморіальну дошку прямокутної форми з написом:

“Здесь работал выдающийся партийный государственный и общественный деятель академик АН УССР Затонский Владимир Петрович 1888-1938”.

Матеріал – граніт. Розміри – 0,40 × 0,60 м. Дошку встановлено в 1984 р.

Замовник – Київський міськвиконком.

Будівник – завод “Кристал”.

Історична довідка, відомості про дослідження:

У період Загального жовтневого політичного страйку в Російській Імперії створювались масові політичні організації робітничого класу, які отримали назву Ради робітничих депутатів. 21-го жовтня 1905 р. у приміщенні Київського Політехнічного інституту відбувся мітинг, на якому більшовики закликали за прикладом інших міст обирати Ради. Ця пропозиція більшовиків була підтримана робітниками Києва. Протягом тижня провадились вибори депутатів на всіх великих підприємствах міста.

12.11.1905 у приміщенні Політехнічного інституту відбувся перший пленум Ради, на якому були присутні делегати від дев’яти найбільших підприємств міста. Пленум обрав бюро й голову Ради – робітника Алексєєва Ф.П.. До Ради ввійшли представники військового гарнізону. Рада підтримала повстання саперів 1905 р., оголосивши Загальний політичний страйк.

Ради робітничих депутатів, на чолі яких стояли більшовики, діяли як органи революційної влади трудящих (видавали свої постанови, розпорядження, запроваджували на підприємствах 8-годинний робочий день, створювали бойові дружини і т.п.). Ради робітничих депутатів 1905 р. стали прообразом Радянської влади.

На фасаді головного корпусу Київського політехнічного інституту встановлено меморіальну дошку Київській Раді робітничих депутатів.

Готуючись до вирішальної боротьби за владу Рад, партія більшовиків надавала вирішального значення створенню Червоної гвардії і робітничої міліції. У квітні-травні 1917 р. загони Червоної гвардії, робітничої міліції діяли в усіх великих робітничих центрах країни. У Києві було створено із заводських дружин 15 червоногвардійських загонів, в рядах яких налічувалось дві тисячі бійців. Ними керували видатні більшовицькі діячі: Боженко В.Н., Сивцов О.О., Довнар- Запольський В.М. та ін. Довнар-Запольський В.М. у період Жовтневого збройного повстання 1917 р. та Січневого збройного повстання 1918 р. командував загонами Шулявки. Штаб повстання шулявських робітників знаходився у приміщенні Політехнічного інституту. Тут за рішенням Київського комітету РСДРП(б) від 14(27).03.1917 р. було створено Шулявський райком РСДРП(б). При райкомі працював соціал-демократичний клуб, який проводив лекції, мітинги, збори. Активну участь у роботі райкому брали Довнар-Запольський В.М., Затонський В.П. (приват-доцент Політехнічного інституту, казначей Київського комітету РСДРП(б), член Ради робітничих депутатів), Фіалек І.М. та ін. Напередодні Жовтневого збройного повстання 1917 р. червоногвардійські загони м. Києва становили близько 7 тисяч бійців.

На фасаді головного корпусу Політехнічного інституту встановлено меморіальну дошку штабу червоногвардійських загонів Шулявки.

Затонський Володимир Петрович (27.07(8.08).1888-29.07.1938) – радянський партійний і державний діяч, академік АН УРСР (з 1929 р.). Член КПРС з 1917 р.

Народився в с. Лисець (тепер Дунаєвецького р-ну Хмельницької обл.) в сім’ї волосного писаря.

У1912 р. закінчив фізико-математичний факультет Київського університету, з 1913 р. викладав у Київському політехнічному інституті.

В революційному русі з 1905 р. (до 1917 р. – меншовик-партієць). З травня 1917 р. – член Київського комітету РСДРП(б), у листопаді-грудні 1917 р. – голова комітету. Один з керівників Київського жовтневого збройного повстання 1917 р., член першого Українського Радянського уряду (народний секретар у справах освіти). В березні-квітні 1918 р. – голова ЦВК Рад України.

У роки громадянської війни Затонський В.П. був членом Реввійськради фронтів, членом Тимчасового Робітниче-селянського уряду України. У мирний час – начальником політуправління Українського військового округу, секретарем ЦК КП(б) У, наркомом РСІ УРСР. З 1933 р. до кінця життя Затонський В.П. очолював наркомат освіти України. Під його керівництвом у республіці провадилась велика робота по ліквідації неписьменності, організації шкільної справи й дошкільного виховання, розвитку культурно-освітніх закладів, підготуванню нових кваліфікованих кадрів.

Автор праць з історії Компартії(б) України, національному питанню, педагогіки, хімії.

На честь Затонського В.П. на головному корпусі НТУУ КПІ (ліве крило), де він працював в 1913-1917 рр., встановлено меморіальну дошку.

Ленгнік Фрідріх Вільгельмович (24.01.1873-29.11.1936). Народився в м. Гробіня (тепер Лієпайського р-ну Латвії). Радянський партійний і державний діяч. Член РСДРП з 1893 р.

В 1891 р. вступив до Петербурзького технологічного інституту. З 1893 р. входив до марксистського гуртка в Петербурзі. В 1896 р. вступив до Петербурзького “Союзу боротьби за визволення робітничого класу”, по справі якого був заарештований та в 1898 р. засланий до Єнісейської губернії. Після повернення із заслання (1901 р.) був агентом “Искры” в Катеринославі, Самарі, Києві. В 1902-1903 рр. Ленгнік Ф.В. працював лаборантом на кафедрі гідравліки Київського політехнічного інституту. В 1902 р. – член Організаційного комітету по скликанню ІІ з’їзду РСДРП. На ІІ з’їзді РСДРП заочно обраний членом ЦК. У вересні 1903 р. за пропозицією Леніна В.І. направлений до Женеви як закордонний представник ЦК і член Ради партії від ЦК. В 1905-1917 рр. вів партійну роботу в Ревелі, Катеринославі, Москві, Самарі, Петербурзі та інших містах. Учасник Великої Жовтневої соціалістичної революції 1917 р. в Петрограді. В 1917-1923 рр. працював в Наркомосі, ВРНГ, Наркоматі зовнішньої торгівлі. В 1923 р. – член комісії НК РСІ СРСР, в 1928-1929 рр. керував Комітетом по стандартизації. На ХІІ-ХV з’їздах партії обирався членом ЦКК ВКП(б). З 1932 р. – заступник голови Всесоюзного товариства старих більшовиків.

Автор спогадів про Леніна В.І. Опублікував ряд науково-технічних статей з питань стандартизації та винахідництва.

В пам’ять про Ленгніка Ф.В. на території НТУУ КПІ встановлено меморіальну дошку.

Патон Євген Оскарович (5.03.1870-12.08.1953) – видатний український радянський вчений в галузі електрозварювання і мостобудування, засновник вітчизняної школи зварювання, громадський діяч, академік АН УРСР (з 1929 р., в 1946-1951 рр. – її віце-президент), заслужений діяч науки УРСР (з 1940 р.), Герой Соціалістичної праці (1943), Депутат Верховної Ради СРСР 2-3 скликань. Член КПРС з 1944 р.

Народився в м. Ніцці (Франція) у сім’ї російського консула. Закінчив Петербурзький інститут інженерів шляхів (1896). Викладав у Московському інженерному училищі (1898-1904) і Київському політехнічному інституті (1904-1939). В 1921-1931 рр. керував київською мостовипробувальною станцією. З 1929 р. розробляв питання електрозварювання за його ініціативою при АН УРСР була організована зварювальна лабораторія, на базі якої В 1934 р. створено Інститут електрозварювання АН УРСР, яким Євген Оскарович керував до кінця життя. Під керівництвом Патона Є.О. винайдено спосіб автоматичного швидкісного зварювання під флюсом.

Під час Великої Вітчизняної війни розробив технологію зварювання спеціальних сталей і застосував її в оборонній промисловості.

Наукова діяльність Патона характеризується комплексним розв’язанням теоретичних і практичних завдань і широким впровадженням наслідків досліджень у виробництво. Вчений брав участь у проектуванні і будівництві суцільнозварного моста через Дніпро, ім’ям якого й названо цю споруду.

Патон нагороджений орденами Леніна та іншими відзнаками.

В пам’ять про Патона Є.О. на території НТУУ КПІ встановлено меморіальну дошку.

Корольов Сергій Павлович (30.12.1906 (Житомир) -14.01.1966 (Москва)) – радянський вчений у галузі ракетно-космічної техніки, академік АН СРСР (1958), конструктор перших штучних супутників Землі і космічних кораблів, двічі герой соціалістичної праці (1956, 1961). Член КПРС з 1953 р.

В 1924 р. закінчив Одеську професійну технічну школу. В 1924-1926 рр. навчався у Київському політехнічному інституті на механічному факультеті. В 1930 р. закінчив Московське вище технічне училище і одночасно Московську школу льотчиків. Розробив кілька конструкцій планерів. Був одним з організаторів, а пізніше – начальником групи вивчення ракетного руху. В кінці 1933 р. Корольов – заступник директора по науковій частині Реактивного науково-дослідного інституту, з початку 1934 р. – керівник відділу ракетних літальних апаратів. В 1942-1945 рр. – заступник головного конструктора двигунів у дослідно-конструкторському бюро. Подальша діяльність Корольова пов’язана з створенням ракетної техніки.

Нагороджений 3-ма орденами Леніна, орденом “Знак Пошани” і медалями, а у 1957 р. – Ленінською премією.

В пам’ять про Корольова С.П. на території НТУУ КПІ встановлено меморіальну дошку.

Облікова інформація:

Взято під охорону згідно рішенню Київського міськвиконкому № 840 від 21.08.1975 р.

Охоронний №: 18

Основна бібліографія, архівні дані:

Документи і матеріали Київського Політехнічного інституту.

Революция 1905-1907 гг. на Украине. Сборник документов и материалов в 2-х томах.- Госполитиздат УССР, 1955.

БСЭ.- Т. 19.- М., 1975.- С. 280-281.

УСЭ.- Т. 5.- К., 1981.- С. 318.

УРЕ.- Т. 6.- К., 1981.- С. 105.

Ілюстративні матеріали:

Схематичний план розташування головного корпусу НТУУ КПІ.

Фото загального вигляду будинку.

Фото фасаду з меморіальними дошками Корольову С.П. та Патону Є.О.

Фото частини будинку з меморіальною дошкою на честь засідання Київської Ради робітничих депутатів.

Фото фрагменту корпусу з меморіальною дошкою Червоногвардійським робітничим загонам.

Фото стіни будинку з меморіальною дошкою Ленгніку Ф.В.

Фото меморіальної дошки Затонському В.П.

Фото меморіальної дошки Патону Є.О.

Фото меморіальної дошки Корольову С.П.

Фото меморіальної дошки Ленгніку Ф.В.

Фото меморіальної дошки на честь першого засідання Київської Ради робітничих депутатів.

Фото меморіальної дошки з приводу розташування штабу Червоногвардійських робітничих загонів.