2011 р. Звід пам’яток Києва

Елла Піскова, Ірина Тарутінова

541.14. Житловий будинок 1892, кін. 1930-х рр., в якому проживав Маслов С. І. (архіт., іст.).

Вул. Б. Хмельницького, 84. На червоній лінії забудови вулиці.

Садиба сформувалася на поч. 1870-х рр.

Первісно належала київському міщанину К. Пономаренкову. 1888 ділянка перейшла у власність селянина М. Матвеєва. Первісний триповерховий об’єм споруджено коштом нового домовласника за проектом та під наглядом арх. В. Ніколаєва. У кін. 1930-х рр. будинок надбудовано двома поверхами.

П’ятиповерховий з напівпідвалом, мурований, пофарбований, у плані Т-подібний. Первісно мав широкий з лучковим завершенням і кованими гратами проїзд на подвір’я ліворуч від головного входу. Тепер проїзд закладено і перероблено на вхід до приміщень «Приватбанку». Односекційний. Планування двобічне. Перекриття пласкі.

В оформленні чолового фасаду використано елементи стилю класицизм. Композиція центрально-осьова, центральну вісь виділено вузькою розкріповкою зі здвоєними вікнами: на другому поверсі з лучковими перемичками, на третьому та п’ятому – з півциркульними. Вікна фланковано рустованими лопатками, ідентичними бічним. Змодельоване в цеглі декоративне оздоблення складають міжвіконні вставки, замкові камені, міжповерховий карниз, поребрики, сухарики, «діамантові квадри» лопаток. Оформлення фасадів доповнюють грати балконів.

Споруда – характерний зразок житлового будинку кін. 19 ст.

1914 – 41, 1944 – 57 у квартирі № 6 на третьому поверсі проживав Маслов Сергій Іванович (1880 – 1957) – літературознавець, бібліограф та бібліотекознавець, чл.-кор. АН УРСР (з 1939), член Українського наукового товариства в Києві (з 1908), дійсний член (пізніше – секретар) Історичного товариства Нестора-літописця (з 1908), чл.-кор. Санкт-Петербурзького товариства любителів стародавньої писемності, член Київського науково-філософського товариства (з 1912).

У період проживання в цьому будинку викладав у навчальних закладах Києва, зокрема: завідував кафедрою Київського університету (1914 – 50) і заснованого ним при цьому вузі Історико-літературного товариства (з 1917); професор (1918 – 24), згодом – голова професорської ради (1919 – 20) ректор (1921 – 22) Київського археологічного інституту. Засновник Музею війни та революції (1919); позаштатний співробітник (з 1923), і голова секції історії книги з історії книги Українського наукового інституту книгознавства (1926 – 36); завідувач відділу стародруків (1926 – 37), потім – науковий консультант Всенародної бібліотеки України; завідувач відділу стародавньої української літератури Інституту літератури ім. Т. Шевченка АН УРСР (1939 – 50). Активно співпрацював в установах Академії наук: член комітету з охорони пам’яток історії та мистецтва при УАН (з 1919), дійсний член науково-дослідної кафедри мовознавства (з 1922), член археографічної комісії ВУАН (з 1930), голова комітету для опису видань, що вийшли в Україні в 16 – 18 ст. (з 1924). Досліджував початковий період історії українського книгодрукування, проблеми розвитку полемічної, драматичної й віршової української літератури 16 – 18 ст. Автор праць з бібліографії, палеографії, фольклору, мовознавства.

Тепер – житлово-офісний будинок.

Література:

НА Президії НАНУ. Особова спр. Маслова С. І.; Весь Киев: Адресная и справочная книга на… (1914 – 1915) год. – К., 1914 – 1915; Дубровіна Л. А., Онищенко О. С. Історія Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського. 1918 – 1941. – К., 1998; Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. 1926 – 2001: Сторінки історії. – К., 2003; Крекотень В. І. Лицар філологічної науки // Рад. літературознавство. – 1980. – № 11; Матяш І. Маслов С. І. // Українські архівісти: Біобібліогр. довідник: У 3 вип. – К., 1999. – Випуск перший (ХІХ ст. – 1930-ті рр.).

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1759.