Церква пресвятої богородиці живоносного джерела

Первісно був дерев’яний п’ятибанний храм, споруджений у 1740 р. у с. Братська Борщагівка під Києвом. У 1822 р. церкву було розширено за рахунок добудови бічних вівтарів. Триярусну дзвіницю прибудували в 1811 р. Святинею храму вважалась чудодійна ікона Богоматері, прозвана Борщагівською. У 1872 р. замість старої збудували нову, кам’яну церкву у формах російської архітектури за проектом П. Спарро та Ф. Гешвенда. Квадратна у плані споруда мала чотирисхилий дах, на якому розміщувалося п’ять цибулястих бань на круглих у плані барабанах. Із західного боку, над притвором, до церкви було прибудовано двоярусну гранчасту у плані дзвіницю. Другий ярус мав напівциркульні дзвонові отвори, що завершувалися кілеподібними кокошниками та восьмигранним наметом з маківкою. За рішенням більшовицької влади церкву закрили 29 травня 1936 р. Тоді ж було зруйновано дзвіницю та бані споруди. Тимчасово служби у храмі відновилися під час Другої світової війни, тоді храм перейменували на честь Казанської Ікони Божої Матері.

На початку 1960-х рр. храм майже повністю розібрали. Зберігся лише притвор з кілеподібним порталом (включений до об’єму нової церкви, спорудженої в 2000). Міститься на вул. Симиренка, 12.