Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Олег Бажан, Галина Денисенко

2003 р. Звід пам’яток Києва

Розмір зображення: 657:378 піксел

334. Пам’ятне місце поховань жертв політичних репресій 1936–41 (Биківня) (іст.).

За 1,5 км від с-ща Биківня на трасі Київ–Бровари у Дарницькому лісі.

У березні 1937 ділянка лісу біля селища на північно-східній околиці міста була виділена Київською міськрадою для «спецзони» НКВС. Під час здійснюваного 1936–37 будівництва на території кварталів № 19 і 20 Дніпровського лісництва Дарницького лісопаркового господарства прокладено дорогу, споруджено службове приміщення. Щільним зеленим парканом огороджено ділянку землі пл. 5 га.

Впродовж 1936–41 тут ховали осіб, репресованих за т. зв. контрреволюційну діяльність і засуджених у позасудовому порядку або виїзною сесією військової колегії Верховного суду СРСР до розстрілу, вироки відносно яких виконувалися у Києві.

У процесі роботи урядових комісій, створених за рішенням Ради Міністрів УРСР з метою упорядкування місць масових поховань, у 1971, 1987, 1988–89 поблизу с-ща Биківня виявлено та перепоховано останки 6 783 жертв. Спочатку розстріляні кваліфікувалися як жертви нацистів. 21 березня 1988 урядова комісія, створена за рішенням Ради Міністрів, вперше офіційно підтвердила, що масові поховання у Биківнянському лісі (квартал № 19) – це поховання жертв репресій 1930-х рр. Слідчою групою Київської міської прокуратури встановлено імена 25 осіб, розстріляних 1937–38 і похованих у «спецзоні». Серед них – нарком фінансів УРСР М. Василенко, рідний брат білоруського письменника Янки Бриля – Володимир, співробітники НКВС.

Знайдено останки польських громадян, звинувачених в «антирадянській діяльності» – розстріляних на підставі наказу НКВС СРСР від 11 серпня 1937 про ліквідацію «фашистських повстанських і терористичних груп, організованих Польською військовою організацією „ПОВ“. Тут було поховано і групу наукових співробітників Інституту геології АН УРСР, страчених у справі т. зв. Академічного центру.

7 травня 1988 у Биківнянському лісі на місці перепоховання жертв у братській могилі було встановлено кам’яний хрест і пам’ятний камінь з написом «Вічна пам’ять. Тут поховано 6 329 громадян, закатованих фашистськими окупантами в 1941–45 рр.» (після реконструкції 1995 залишились тільки слова «Вічна пам’ять»).

У кін. 1990-х рр. у кварталі № 13 виявлено ще одне місце поховань радянських громадян (ймовірно 1941).

За розпорядженням Президента України від 11 серпня 1994 «Про заходи щодо вшанування пам’яті жертв політичних репресій, похованих в с. Биківня» та у виконання заходів, погоджених Кабінетом Міністрів України 13 жовтня 1994, на місці масових поховань під Києвом було розпочато створення меморіального комплексу (квартали № 19, 20). З трьох, затверджених за результатами конкурсу проектів, виконано тільки першу чергу будівельних робіт.

Література:

Архів Військової прокуратури Північного регіону України, спр. 50–0092; Державний архів Міністерства внутрішніх справ України, ф. 3, оп. 1, спр. 740; Державний архів Служби безпеки України, спр. 518; Лисенко М. Биківня: злочин без каяття. – Бровари, 1996; Матеріали Всеукраїнської конференції сумної пам’яті Великого терору 1937 року «Злочин без кари» 3–4 листопада 1996 року. – К., 1998; Роженко М., Богоцька Е. Сосни Биківні свідчать: Злочин проти людства. – К., 1999. – Кн. 1.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 842 – 843.

334.1. Меморіал жертвам політичних репресій, 1995 (архіт., мист.).

У Дарницькому лісі, поблизу траси Київ – Бровари.

Автори: ск. В. Чепелик, арх. М. Кислий. Меморіал складається з семи об’єктів, розосереджених від головного входу до братської могили.

Загальні композицію і філософську концепцію меморіалу складають як суто мистецькі твори монументальної скульптури, камені-присвяти, хрести – сакральні символи православно-християнської віри, так і природне історико-документальне довкілля – ландшафт.

На початку доріжки з гравію, яка веде у глибину лісу, ліворуч споруджено бронзову скульптуру чоловіка на повний зріст (вис. – 3,6 м), встановлену без плінта на грунт. Обабіч скульптури розташовані брили з сірого граніту, на одній з яких (праворуч) – лаконічна дата накладними бронзовими цифрами «1937». Скульптор створив психологічно сконцентрований «пам’ятник-стан». Чоловік, одягнений у чоботи, ватник, з речовим мішком в опущених і складених «у замок» руках.

Документальна правдивість образу, максимально наближена до життєвої ситуації, є містким символом незчисленних репресованих, особистості яких були штучно уніфіковані, знеособлені, часто морально зламані, перетворені на аморфний натовп. Лише одна деталь натякає на минулий соціальний стан ув’язненого – окуляри, як риса, штрих до портрета колишнього працівника інтелектуальної сфери діяльності. Толерантний психологізм портретної характеристики свідчить про глибоку внутрішню трагедію людини (в широкому значенні – всього радянського народу), репресованої за власні ідейні переконання, ідеали, а потім і фізично страченої.

Ліворуч від доріжки з гравію, навпроти скульптури встановлено брилу з сірого граніту (вис. – 1,90 м; шир. 2,20 м; глибина – 1,45 м) з написом: «Тут у 19 кварталі Биківнянського лісу поховані жертви політичних репресій».

Неподалік від першої брили у лісі (праворуч від доріжки) – брила з сірого граніту без напису, на якій вибито хрест (вис. – 2,30 м; шир. – 1,40 м; глибина – 1,50 м).

Далі в лісі (ліворуч від доріжки) – ще одна брила з сірого граніту без напису, на якій вибито хрест (вис. – 2,20 м; шир. – 1,70 м; глибина – 1,30 м).

У глибині лісу за поворотом, праворуч від доріжки – брила з сірого граніту (вис. – 1,80 м; шир. – 3,0 м; глибина – 1,40 м) з написом: «Найдорожче у вас – воля, ми оплатили її життям».

У глибині лісу (праворуч від доріжки) – брила з червоного граніту (вис. – 1,50 м; шир. – 1,60 м; глибина – 1,30 м) з написом: «Ці сосни є свідками страшного злочину. Тут поховано тисячі невинно Убієнних. Поклонись праху їх. Вічна пам’ять».

У глибині лісу (в кінці траурної доріжки) на майданчику, викладеному бетонними плитами, братська могила жертв репресій, на якій встановлено пам’ятний знак: гранітний хрест на гранітному постаменті у вигляді куба (розміри: хрест – вис. – 5,8 м; могила – 7,5 – 7,0 м; постамент – 2,0 × 2,0 × 2,0 м). На постаменті напис: «Вічна пам’ять».

На початку меморіалу – праворуч і ліворуч від скульптурної постаті репресованого (вздовж траси Київ–Бровари), а також у глибині лісу встановлено 87 стилізованих металевих хрестів.

Архітектурно-просторове розпланування меморіалу разом з архітектурно-скульптурними об’єктами є вдалим вирішенням художньо-образної структури комплексу.

Література:

Пам’ять Биківні: Документи та матеріали / Упоряд. О. Г. Бажан та ін. – К., 2000.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 843.