2003 р. Звід пам’яток Києва

Ірина Абрамова, Марія Кадомська, Михайло Рибаков

459.26. Садиба 1881–82, 1895–96, в якій проживав Бердяєв М. О., містилося Київське вегетаріанське товариство (архіт., іст.).

Вул. Пушкінська, 10, 10-б.

Складається з двох будинків: головного – на червоній лінії забудови вулиці та флігеля у глибині ділянки, паралельно фасадному. Головний будинок зведено 1881–82 на замовлення її власника – купця Д. Лазарєва за проектом арх. П. Спарро, флігель – у 1895–96 під наглядом арх. К. Шимана. На поч. 20 ст. належала родині Скловських.

Головний будинок (№ 10). Триповерховий з цокольним напівповерхом, цегляний, пофарбований, цоколь облицьовано плиткою, що імітує граніт, у плані Т-подібний з проїздом у лівому крилі. Секційна двоквартирна планувальна структура в основному збережена, але зі змінами. Перекриття пласкі, дах двосхилий, з бляшаним покриттям.

Оздоблений у стилі історизм з елементами неоренесансу. Архітектурний декор змодельовано й доповнено ліпленням та ордерними деталями. Фасад симетричний відносно осі входу, підкресленої балконом другого поверху і вінцевим трикутним щипцем зі зрізаним верхом. Вхід оформлено порталом, утвореним двома напівколонами коринфського ордера на п’єдесталах і виступною лучковою перемичкою над ними.

Вікна лучкові, на флангах – здвоєні, з імпостами у вигляді коринфських напівколонок, на другому поверсі об’єднані архівольтами з жіночими голівками у центрі. Поповерхові членування позначено карнизними гуртами й рустуванням міжвіконь першого поверху.

На сходових клітках збереглися первісні металеві огородження простого рисунка.

Флігель (№ 10-б). Триповерховий з напівпідвалом, цегляний, у плані Т-подібний з проїздом у лівому крилі.

Оздоблений у стилі історизм з елементами неоренесансу. Композиція головного фасаду симетрична. В центрі розташований вхідний портал, що складається з двох коринфських колон на п’єдесталах, меандрового фриза й трикутного фронтону, в полі якого ліплений картуш. Отвір входу вузький, арковий; збереглося його первісне столярне заповнення. Фасад розкреслено по вертикалі лопатками, між якими симетрично розташовано прямокутні та аркові вікна, по горизонталі – міжповерховими карнизами; центральну частину завершено декоративним аттиком. В оздобленні фасаду, крім цегляних деталей, використано ліплені вставки рослинного орнаменту. Збереглися первісні грати балконів.

Садиба – характерний зразок житлової архітектури в стилі неоренесанс.

У кін. 1890-х рр. – 1904 (з перервами) у квартирі № 1 будинку № 10 проживав з батьками Бердяєв Микола Олександрович (1874–1948) – філософ, літератор, публіцист, громадський і політичний діяч. Походив із старовинного дворянського роду київських і харківських поміщиків.

Батько – Бердяєв Олександр Михайлович (1837–1916) – військовий, київський повітовий предводитель дворянства, голова правління Київського земельного банку. Мати – Бердяєва Олександра (Аліна) Сергіївна (уроджена княгиня Кудашева; 1838–1912), по материнській лінії француженка. Навчався у Володимирському кадетському корпусі в Києві (1887–91, поступив у другий клас) як кадет, котрий приходить, оскільки не сприймав військове середовище, у шостому класі був переведений у Пажеський корпус (Санкт-Петербург), але за власним бажанням вийшов з нього. 1894 здав іспити екстерном у П’ятій Києво-Печерській гімназії. У цей час захопився філософією, самостійно вивчав твори Г. Гегеля, І. Канта, А. Шопенгауера, ідеологію народницького соціалізму, зокрема М. Михайловського.

1894 вступив на природничий факультет Київського університету, через рік перевівся на юридичний факультет. Під час навчання прилучився до соціал-демократичного руху, відвідував марксистські гуртки, де виступав із доповідями, їздив у Швейцарію як зв’язковий, привозив нелегальну літературу. Вивчав твори Ф. Достоєвського, М. Метерлінка, Ф. Ніцше, Л. Толстого. Був членом Київського літературно-артистичного товариства. 1897 заарештований на кілька днів за участь у студентській демонстрації.

З 1898 за посередництвом економіста та історика М. Туган-Барановського співробітничав у науковому, літературному і політичному журналі «Мир Божий», що видавався марксистами у Санкт-Петербурзі. Того ж року вдруге заарештований за участь у діяльності Київського «Союзу боротьби за визволення робітничого класу», виключений з університету, місяць утримувався в Лук’янівській в’язниці.

Був засуджений до заслання, яке відбував 1900–02 у Вологді, 1903 – у Житомирі. В цей період за ідейними переконаннями наблизився до С. Булгакова, П. Струве, С. Франка, що знайшло відображення у першому великому творі «Суб’єктивізм та індивідуалізм у суспільній філософії» (1900). Тут він обгрунтовував ідею «етичного соціалізму», яка викликала гостру критику як з боку народників, так і марксистів. Друкував свої філософські твори також у журналах «Die Neue Zeit» («Новий час»; 1899–1900), збірниках «Літературна справа» і «Проблеми ідеалізму» (обидва – 1902).

1903 і 1904 брав участь у нелегальних нарадах засновників «Союзу визволення» у Німеччині і Швейцарії, у 1904 його член, співробітник журналу «Освобождение». З осені 1904 жив у Санкт-Петербурзі, з 1908 – у Москві, 1922 висланий із СРСР. Перебував у Німеччині, з 1924 – у Франції. У 1947 був удостоєний ступеня доктора теології Кембриджського університету.

Значний вплив на становлення М. Бердяєва як особистості мав його старший брат Бердяєв Сергій Олександрович (1860–1914) – письменник, перекладач, публіцист, видавець, редактор, громадсько-політичний діяч. На поч. 1900-х рр. жив з сім’єю на сучасній вул. Саксаганського, 44 і 96.

На поч. 20 ст. частину приміщень садиби займало Київське вегетаріанське товариство, створене міськими лікарями у 1909. Тут працювала його рада і функціонувала їдальня. Очолював товариство лікар Є. Скловський, товаришем голови і членом ревізійної комісії був математик-методист О. Астряб.

У квартирі № 4 містилася приватна платна бібліотека Я. Ольшевського.

Тепер на першому поверсі головного будинку Будівельно-ремонтний виробничий центр. У флігелі приміщення першого поверху займає Державне закрите акціонерне товариство «Охорона-комплекс».

Література:

ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 2236; Киевская мысль. – 1909. – 4 марта; Акорди: Антологія української лірики від смерті Шевченка. – Львів, 1903; Бердяев Н. А. Самопознание: опыт философской автобиографии. – К., 1941; Вадимов А. Жизнь Бердяева. Россия. – Беркли, 1993; Погребенник Ф. П. Іван Франко в українсько-російських літературних взаєминах. – К., 1986.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 1015 – 1016.