2003 р. Звід пам’яток Києва
Марина Протаc, Оксана Щуcь
Розмір зображення: 593:384 піксел
252.1. Братська могила учасників жовтневого повстання 1917, пам’ятник, 1949 (іст., мист.). Перед головним входом до парку, навпроти Маріїнського палацу. 5 листопада 1917 тут поховано учасників збройного повстання – робітників заводу «Арсенал» та солдатів, полеглих у бою з військами штабу Київського військового округу, який був оплотом Тимчасового уряду в Києві. Поштовхом до повстання став жовтневий переворот у Петрограді, організований більшовиками. Основні події розгорнулися на Печерську, де розташовувався завод «Арсенал» – головна фортеця більшовицьких сил – та дислокувалися 3-й авіапарк, запасні телеграфний і понтонний батальйони, які були ударною силою під час повстання, підготовленого більшовицьким Військово-революційним комітетом (містився у Маріїнському палаці, після арешту його членів у ніч на 29 жовтня утворено новий ВРК у казармах 3-го авіапарку на вул. Цитадельній, 3).
Після напружених боїв 29–31 жовтня вони розгромили сили штабу КВО, який капітулював у ніч на 1 листопада.
Влада в місті перейшла до Української Центральної Ради, війська якої роззброїли повсталих.
1927 на братській могилі загиблих під час жовтневих подій 1917 у Києві встановлено надгробок (арх. В. Онащенко), зруйнований 1942 під час нацистської окупації міста. 6 листопада 1949 було відкрито відновлений пам’ятник (арх. З. Чечик). Цоколь розміром 9,85 × 9,5 м, пам’ятник заввишки 2,5 м.
Первісний надгробок виконано за конкурсним проектом. Умови конкурсів на створення проектів пам’ятників борцям і жертвам революції 1905–07 і жовтневого перевороту 1917, що проходили в країні протягом 1919–22 за т. зв. ленінським планом монументальної пропаганди, передбачали втілення революційних іде й в архітектурних, скульптурних або синтезованих формах, які б відповідали духові часу. В Києві такий конкурс було оголошено в липні 1919. Місцем спорудження пам’ятника мав стати Аносівський парк (тепер парк Вічної Слави), який планувалося перетворити на революційний цвинтар.
Пам’ятник вирішувався в архітектурних формах, образно-композиційні особливості його диктувалися ідеєю утопічного комуністичного міста Томмазо Кампанелли. Важливу роль в архітектурному просторі такого міста відігравало агітаційне мистецтво, що відроджувало античні принципи. Тому класичні архітектурні форми обелісків, колон, урн, тріумфальних арок встановлювалися в тимчасових спорудах, особливо до великих пролетарських свят.
Братська могила має традиційну з часів античності надгробкову урну, в якій і римляни, і давні слов’яни тримали прах предків. Урну, покриту траурним прапором, висічено із суцільного блока червоного граніту і встановлено на чотирикутний кубоподібний постамент з чорного шліфованого лабрадориту на низькому ступінчастому гранітному цоколі. На чоловому боці постаменту – меморіальна таблиця з написом-присвятою, на причілках – відлиті з бронзи вінки слави. За композиційно-стилістичними рисами пам’ятник суголосний традиції античної вівтарної архітектури, синтезованої з формами колумбарію, де урна була притаманна, головним чином, місцям поховання збіднілих римських громадян.
Література:
Вестник Областного и Киевского Советов рабочих и солдатских депутатов. – 1917. – 1–4 нояб.; Владич Л. В. За Ленінським планом. – К., 1969; 1917 год на Киевщине: Хроника событий. – К., 1928.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 618 – 619.