2003 р. Звід пам’яток Києва
Людмила Рилкова, Тетяна Трегубова
488.4. Годинникова вежа та бакалійна крамниця, 1887 (архіт.).
На вершині пагорба, на північний захід від Свято-Троїцької церкви. Збудована для розміщення крамниці та вежевого годинника, виготовленого у Парижі 1858.
Годинник ваговий, з шести-, семиденним заводом механізму. Після вибуху 1918 і в наступні часи неодноразово ремонтувалася. З кін. 1910-х рр. – келія, пізніше – житло. Відомо, що у цій споруді до 1970 проживав о. Димитріан (у миру – Васянович Даниїл Григорович; 1897–1970) – ієромонах, перебував у Свято-Троїцькому монастирі з 1923. Після закриття монастиря 1944 працював у Ботанічному саду, не полишивши духовного сану. З відродженням обителі та богослужіння, з 1993 споруда використовується під келії та одночасно до поч. 2002 як дзвіниця. У зв’язку з незадовільним технічним станом 2001 неподалік зі сходу побудовано ідентичну споруду – цегляну копію, куди на поч. 2002 перенесено старовинний годинник та три дзвони, що відбивають кожну чверть та годину.
Двоповерхова, дерев’яна на цегляному підмурку, у плані прямокутна. Ліва (менша) частина з вхідним ганком та внутрішніми дерев’яними сходами горизонтально ошальована дошками, права гладенько тинькована й побілена. Перекриття пласкі, критий бляхою дах над правою частиною двосхилий з горищним віконцем зі сходу, над лівою частиною – односхилий. До перебудови мала міжповерхові заглиблення колодязного типу для ваг годинника.
Оздоблена у формах історизму. Композиція асиметрична з домінантною правою частиною, завершеною на чолі трикутним ошальованим напівфронтоном, у тимпані якого розміщувався круглий циферблат годинника. Гребінь даху над цією частиною увінчано дзвоновим ярусом у вигляді невеликої чотиригранної вежки на чотирьох опорних стовпцях під складчастим дахом з хрестом. Вхідний ганок на лівому фланзі чолового фасаду має вигляд веранди під односхилим дахом. Фронтон і підзор ганку прикрашено різьбленням у вигляді зубців. Двері та вікна прямокутні, у рамковому дерев’яному обрамленні. Особливої виразності споруді надає контраст між світлими тинькованими та темними дерев’яними площинами і деталями.
Є ранньою і типологічно рідкісною спорудою монастиря.
Література:
ДАК, ф; Р-330, оп. 4, спр. 426; ДАКО, ф. Р-862, оп. 1, спр. 18; ЦДІАКУ, ф. 183, оп. 1, спр. 511.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 1159.