1996 р. Регенерація Контрактової площі на Подолі у Києві
В.Шевченко
На початку 1970-х років будівлі Подолу знаходились під загрозою знесення. Поділ розглядали тоді як будівельний майданчик міста для модних мікрорайонів. Були й інші варіанти забудови, але всі вони зводились до знищення історичного середовища цієї частини Києва.
Активне в ті часи міське товариство з охорони пам’яток історії та культури стало ініціатором і замовником історико-культурної інвентаризації споруд Подолу для вирішення питання щодо історичної цінності забудови цього району. Замовлення було доручено Українському спеціальному науково-проектному виробничому управлінню Держбуду УРСР, яке вперше в Україні виконало таку роботу [керівник робіт та автор візуальної оцінки будівель архітектор В.Шевченко, автори історичних довідок кандидат історичних наук М.Брайчевський, кандидат архітектури Ю.Нельговський. У наукових дослідженнях брали участь мистецтвознавець А.Шамраєва, наукові співробітники ЦДІА УРСР Г.Топчій, Т.Слюдікова, картограф Л.Пономаренко]. Уже перший етап інвентаризації виявив, що 79,1 % будівель на Подолі необхідно зберегти, тобто забудова Подолу підлягала регенерації. Було розроблено охоронні зони, які, як і інші матеріали з пропозиціями з регенерації, лягли в основу проекту детального розпланування Подолу, розробленого інститутом „Київпроект” [автор ПДП Подолу Ю.Паскевич] і затвердженого міськвиконкомом.
Контрактову, тодішню Червону, площу разом з садибами Києво-Могилянської академії та Флорівського монастиря, вулицею Покровською (тодішньою Зелінського), кварталом у межах вулиць Почайнинської, Іллінської, Набережно-Хрещатицької, площею церкви Притисько-Микільської були запропоновані як заповідна зона, де заборонялось нове будівництво, не пов’язане з відродженням пам’яток архітектури, історії та історичного середовища. Контрактова площа, центр Подолу, підлягала реконструкції на історичній основі. Цю роботу було доручено 1975 р. УСНПРВУ Держбуду УРСР [замовник Держбуд УРСР, автор проекту реконструкції Контрактової площі на історичній основі архітектор В.Шевченко (1975-1976 рр.)].
На грунті затвердженої історико-культурної інвентаризації та подальших пошуків архівних, літературних матеріалів, фотографій та археологічних розкопок уперше в реставраційній практиці України виконано проект регенерації містобудівного історичного центру. Протягом віків площа була центром торговельно-ремісничого, адміністративного та культурного життя Києва. Вона виникла і сформувалась в епоху Київської Русі як центральна площа Подолу, перш за все – Ринкова площа: тут розміщувався головний київський торг – Житній, який у подальшому перемістився в район Глибочиці. На початку XII ст. на площі споруджено храм Успенія – так званої Пирогощої (тобто Житньоторзької) Богоматері – видатний пам’ятник архітектури.
Після татаро-монгольської навали 1240 р. територія Києва скорочується і в основному обмежується Подолом. Контрактова площа стає головною площею міста в цілому: вона набуває нових функцій громадського і адміністративного центру, і це відбивається на характері її забудови. Площа забудовується значними, імпозантними, парадними спорудами.
У XV ст. після набуття Києвом магдебурзького права на площі будується магістрат. Спочатку він був дерев’яний, а в XVII-XVIII ст. його замінили цегляним. Перед магістратом знаходилась міська криниця, яка вирішувала проблему водопостачання Подола (воду подавали сюди з підніжжя „київських гір” дерев’яними трубами-рурами). У середині XVIII ст. над криницею спорудили ротонду, яка одержала назву „Феліціан” на честь богині Феліціти (Благодійної). На початку XIX ст. статую ангела, яка розміщувалась над криницею, замінили скульптурною дерев’яною групою „Самсон і Лев”, звідки і пішла традиційна назва фонтану (дослідження щодо фонтана „Самсон”).
1615 р. в Києві було створено братство, яке відіграло велику роль у визвольній боротьбі українського народу проти польсько-шляхетського панування та піднесення національно-культурної свідомості. При братстві виникла школа, яку 1684 р. перетворили в колегію, а далі в академію, перший вищий учбовий заклад в Україні. Фасади головних корпусів закладу виходять на площу.
Після пожежі 1811 р., яка знищила майже весь житловий фонд Старого Подолу, відбудова цього району почалась за проектом архітектора У.Гесте 1812 р. На Подолі виникло класичне „шахматне” розпланування, яке збереглося донині. За цим розплануванням Контрактова площа була залишена і тільки змінилась її конфігурація (з неправильного трикутника вона стала майже прямокутною). Збереглись також функції головного міського і подільського центру. Його значення підкріплювалось спорудженням нових, значних будівель – гостиного двору архітектора Л.Руска, розпочатого ще до 1811 р., і задуманого самим У.Гесте вздовж північного щита площі ансамблю громадського центру, який складався з магістрату, контрактового будинку, пошти [у проектуванні громадського центру брали участь відомі архітектори В.Стасов. Л.Карлоні, У.Гесте. Затвердили проект У.Гесте (1817 р.). ДАКО. – Ф. 2. – Оп. 3. – Спр. 3085].
На жаль, широко задуманий план У.Гесте не був завершеним. З двох поверхів Гостиного двору, запроектованих Л.Руска, збудовано лише один, а із ансамблю У.Гесте – тільки контрактовий будинок. Епоха капіталізму мало відбилась на характері й масштабі площі, хоч по її периметру виник ряд монументальних споруд у стилі модерн (Грецький монастир тощо). У радянський період спорудили кілька будівель і серед них можна виділити палац культури „Славутич”.
Крім значних пам’яток і історичного середовища Контрактова площа є чи не єдиною площею в Києві з повністю збереженими містобудівними функціями. Вона є органічним центром Подолу не тільки завдяки серединному розташуванню, а й завдяки вдалому вирішенню комунікацій, які сходяться до площі, але ніде її не перетинають. Поділ, єдиний із районів Києва, який має прекрасно виявлений і функціонально обгрунтований центр і це надає йому вигляд самостійного міста зі своєю містобудівною структурою.
Площа добре пов’язана з усіма частинами Подолу і містом у цілому. Головну комунікаційну роль відіграють на півдні вул.Сагайдачного, на півночі вул.Костянтинівська і Межигірська, на сході – вул .Іллінська і Набережно-Микільська (нині Григорія Сковороди), на заході – Андріївський узвіз. Отже, можна ствердити, що громадська роль Контрактової площі, масштаб її забудови, її архітектурний образ відповідають один одному і становлять гармонійну єдність, яка ще не порушена невдалими містобудівними вирішеннями.
Проте Контрактова площа потребує реконструкції, бо в останні півтораста років вона зазнала багато втрат і порушень, а саме – втрачено ряд цінних споруд і пам’яток архітектури внаслідок необгрунтованого знесення, змінено архітектурний образ гостиного двору, використано площу як вузол міського транспорту, а також розбито сквери, які не можуть виконувати свої функції рекреаційної зони через транспортну насиченість, шум, пил тощо.
Проект Контрактової площі базується на затверджених генплані міста та ПДП Подолу, які діють донині. У цих документах історична частина Подолу перетворюється в зону туризму, культурно-просвітницької роботи, торгівлі. Площу розглядають як центр туризму, розрахований на 1,5-2 млн. людей щороку. У зв’язку з цим головну увагу спрямовано на максимально повне виявлення і експозицію історичних і культурно-художніх об’єктів. При цьому враховують, що вона органічно пов’язана з рядом культурно-історичних комплексів: вул.Покровською, садибами Києво-Могилянської академії та Флорівського монастиря, площею Притисько-Микільської церкви, кварталом, в якому розташовані комплекси Іллінської та Набережно-Микільської церков, знаменита Бурса. Містобудівна функція Контрактової площі зберігається: тут розміщені споруди, в яких розташована адміністрація району, гостиний двір, який повинен бути використаний за своїм призначенням тощо.
Отже, Контрактова площа, маючи культурно-історичне, містобудівне та патріотичне значення, – видатний комплекс, незавершеність якого визначається неповною реалізацією ідеї, втіленої в проекті архітектора У.Гесте 1812 – 1815 рр. Тому головним принципом, закладеним в основу проекту регенерації є відмова від введення в ансамбль площі будь-яких принципово нових об’ємів. Нині Контрактова площа не має вільного місця для нового будівництва. Воно можливе лише за рахунок знесення будівель, але цього не можна допустити. Проект зберігає капітальну забудову яка є історико-культурною цінністю, і доповнює її деякими найважливішими втраченими, зруйнованими або нереалізованими елементами. Нема сумніву, що порушення цього принципу призведе до нових містобудівних прорахунків і втрат, оскільки будь-яке нове, не пов’язане з історично сформованим образом площі невластиве для неї архітектурно-просторове вирішення зруйнує усталену композицію і суперечитиме ансамблю площі. Контрактова площа має колосальні художні потенції і не потребує введення будь-яких нових емоційно гострих просторово-архітектурних елементів. Це матиме тільки негативний ефект.
Перш за все, проект на історичній основі передбачає повну реставрацію всіх архітектурних пам’яток, розташованих на площі. Це гостиний двір, старий і новий корпуси Києво-Могилянської академії, контрактовий будинок, будинок Назарія Сухоти, цеховий будинок на розі вул.Сагайдачного й площі, корпус Грецького монастиря тощо. До цього треба зробити застереження: гостиний двір реставрується за проектом Л.Руска [план і фасад гостиного двору Л.Руска див.: РДІА. – Ф. 485. – Оп. 2. – Спр. 1481], тобто двоповерховим, бо в основі проекту Контрактової площі, розробленого У.Гесте, він закладений саме двоповерховим. Його висота погоджена з висотами старовинних будівель (церква Пирогощі, фонтан „Самсон”, старий магістрат, старий корпус академії). Проте гостиний двір визначає масштаб нових споруд і в першу чергу ансамблю У.Гесте. Встановлено, що позначка низу покрівлі контрактового дому така, як і в гостиного двору.
Старий корпус академії пропонуємо реставрувати в первісному вигляді (відкрити муровану в XIX ст. галерею, відновити форму покрівлі тощо). Вважаємо, що ця видатна пам’ятка бароко повинна бути використана за первісним призначенням, а для цього необхідна реставрація інтер’єрів, в першу чергу – конгрегаційного залу. Контрактовий будинок потребує корінної реставрації інтер’єру, зокрема, необхідно відновити знаменитий концертний зал, пов’язаний з іменами А.Міцкевича, О.Бальзака, Ф.Ліста та ін.
Проектом передбачено наукове і документоване відтворення трьох видатних пам’яток архітектури, втрачених в минулому, а саме: церква Пирогощі XII ст., згадувана в „Слові о полку Ігоревім”, стара споруда магістрату й пов’язаний з ним фонтан „Самсон” з ротондою.
Необхідність відновлення цих пам’яток визначається архітектурною цінністю споруд і містобудівними міркуваннями. Усі три споруди працюють не тільки на площу, а й на весь Поділ. Вони становлять важливу частину подільського силуету, служать завершенням перспектив ряду вулиць.
Церкву Пирогощу пропонується відновити в первісних формах XII ст. Вона протягом століть була модулем забудови площі. Крім того, таке відтворення збагатить Київ, бо в місті не збереглося жодної споруди домонгольської доби, яку б не перебудували пізніше/Відновлення церкви пропонуємо розробити за науковою реконструкцією доктора архітектури Ю.Асєєва.
Стара споруда магістрату завжди була головною віссю, на якій трималась уся просторово-архітектурна композиція Контрактової площі. Тому регенерація старого магістрату та фонтану „Самсон” з ротондою перш за все повертає площі її головну композиційну вісь і тим самим надає їй максимально художньої виразності. Крім того, ротонда з фонтаном „Самсон”, яка завершена мідним скульптурним зображенням апостола Андрія Первозваного з хрестом у руці, е єдиним у місті пам’ятником легенді про виникнення Києва. Усі три об’єкти мають достатню документацію (обміри гравюри, фото, дослідження, наукові реконструкції тощо), яка дозволить відновити їх з науковою точністю [обміри фасаду й плану старого магістрату за підписом А.Меленського (початок XIX ст.) див. РДІА. – Ф. 1488. – Оп.2. – Спр. 109. – Арк. 1, 2, фото, гравюри, розкоп підмурків фонтану „Самсон” 1977 p. i дослідження. Наукова реконструкція церкви Пирогощі в формах XII ст. – див. Асеев Ю.С. Архітектура стародавнього Києва. – К„ 1982. – С.117-119].
І нарешті, пропонується завершення незакінченого свого часу ансамблю архітектора У.Гесте – вздовж північного щита площі [РДІА – Ф.1293. – Оп. 168. Київської губернії. – Спр. 117 – 121 (план нижнього поверху контрактового будинку, магістрату і поштової контори, план верхнього поверху, загальний вигляд цих споруд з другого боку, боковий фасад контрактового будинку)]. Збудований з цього ансамблю контрактовий будинок стоїть у кварталі осторонь, поодиноко, і композиційно з навколишньою забудовою не пов’язаний. З іншого боку, незавершений північний щит площі вносить елемент хаосу й дезорганізації в її комплекс, порушує просторову композицію, масштаб, що негативно впливає на неприйняття. Будь-яке будівництво замість ансамблю У.Гесте згубно вплине на історично складену ситуацію і позбавить площу безумовно видатної архітектурної композиції. Практика будівництва протягом століть не поодинока (собор Нотр-Дам у Парижі, Празький собор тощо). До речі, собор Нотр-Дам довго не визнавався твором мистецтва і тільки після його закінчення архітектором Віоле-Ле-Дюком його визнали шедевром архітектури.
Винятковою рисою історичного комплексу Контрактової площі, як і всього Старого Подолу, є органічне злиття архітектури з природним ландшафтом – з долиною Дніпра з одного боку і дивовижними київськими горами – з другого. Ми розглядали і другий аспект (винятково важливий), що відкриває широкі можливості перед містобудівниками. Існуючі на площі будівлі і ті, що намічені для регенерації чи добудови, на диво збалансовані з низкою височин, що становлять природне тло для подільського силуету, їх масштаб винятково вдало співвіднесений з масштабом гір. Багатий силует „гір київських”, увінчаний прегарною будівлею Андріївської церкви, відіграє величезну роль в загальній композиції Контрактової площі.
Після огляду гір і Андріївської церкви з різних точок площі виявлено „тіньові” ділянки, тобто такі, де вид на гори затуляють існуючі чи запроектовані будівлі. При цьому виявилось, що історично складений ансамбль і щодо цього демонструє містобудівну завершеність: композиція площі, створює на диво виразну гру ефектів, неочікуваних ракурсів, переконливого розвитку ландшафту з рухом глядача по площі.
Дуже важливе значення має опорядження площі, і тут треба максимально виявити і підкреслити її історичний образ. Необхідно площу перетворити на пішіходну з усуненням тротуарів, асфальтове покриття замінити бруківкою з виявленням того обрису площі, який був до перепланування Подолу, ліквідувати сквери. Вважаємо, якщо запропонувати Двірцеву площу в Санкт-Петербурзі засадити деревами (берізками або кленами, як у Києві) – це викличе сміх, а пропозиція про знищення скверів на Контрактовій площі, яка була протягом століть центром міста і не мала дерев, викличе, мабуть, протест. А справа в тім, що спершу історичні функції площі було збережено, а нині вони повністю ігноровані, і до цього звикли, прийняли як належне. Тільки за спеціально розробленим проектом опорядження на історичній основі можна провести ці заходи з урахуванням таких елементів, як встановлення пам’ятного знака похованому біля церкви Пирогощі видатному українському архітектору Івану Григоровичу-Барському, пам’ятника гетьману Петру Сагайдачному на коні перед Києво-Могилянською академією, Галшці Гулевичівні тощо.
Пройшло 20 років з часу розроблення проекту реконструкції Контрактової площі на історичній основі [проект схвалено 1976 р. на вчених радах Держбуду УРСР, містобудівній раді ГоловАПУ, в Союзі архітекторів України, затверджено міськвиконкомом. Автор проекту архітектор В.Шевченко]. За цей час були виконані проекти і відновлення в натурі двоповерхового гостиного двору [автор досліджень і проекту В.Шевченко, співавтор проекту пристосування архітектор Ю.Лосицький. Обміри, дослідження, проект (два варіанти) та будівельні роботи виконувались з 1971 р. по 1990 р.], фонтану „Самсон” з ротондою [автори В.Шевченко, Ю.Лосицький (1977- 1982 рр.)], будинку на розі вул.Сагайдачного і площі [автор проекту В.Шевченко], завершується реставрація контрактового будинку [автор В.Шевченко], закінчено реставрацію корпусу Грецького монастиря [автори архітектори Ю.Дмитрієвич, М.Кошман], ведуться реставраційні роботи на старому академічному корпусі [авторська група: науковий керівник архітектор В.Отченашко, архітектори В.Хромченков, Г.Церковняк], розроблено проект розміщення церкви Пирогощі на сучасній поверхні з експозицією археологічної пам’ятки XII ст. під нею [автор В.Шевченко (1992 р.)], ТЕО, перша стадія проекту завершення ансамблю У.Гесте [авторська група: науковий керівник В.Шевченко, архітектори М.Чорнодід, М.Дузь].
І зараз проект реконструкції площі не втратив своєї актуальності. Його реалізація надасть площі закінченого характеру. Концентрація тут пам’яток архітектури різних епох і стилів – давньоруської (церква Пирогоща), барочної (магістрат, старий корпус Києво-Могилянської академії, ротонда з фонтаном „Самсон”), класицизу (гостиний двір, контрактовий будинок з завершенням ансамблю У.Гесте, цеховий будинок), неокласицизму (новий академічний корпус), модерну (ряд споруд) – робить площу одним з найважливіших культурно-історичних комплексів.
Джерело: З історії української реставрації. – К.: Українознавство, 1996 р., с. 35 – 40.