Церква Пирогощі

Розмір зображення: 800:600 піксел

В 1760 р. І.Г.Григорович-Барський реставрував церкву Успіння на Подолі; в 1775 р. він же добудував дзвіницю до цієї церкви [История Киева. – К.: 1963 г., т. 1, с. 228].

Церква Успіння богородиці Пирогоща 12 – 20 ст. [Державний реєстр національного культурного надбання: пам’ятки містобудування і архітектури України (проект). – Пам’ятки України, 1999 р., № 2-3].

У серпні 1651 р. під час окупації Києва литовським військом “церковь Пресвятыя Богородицы каменную на посаде соборную розграбили казну всю, и образы пожгли, и сама вся выгорела, только одни стены остались” – за листом киянина Федора Бориспольченка до білгородського воєводи кн.Б.О.Репніна з 12.09.1651 р. [Смирнов Я.И. Рисунки Киева 1651 г. по их копиям кон.18 в. – “Труды 13-го археологического съезда”, М., 1908 г., т. 2, с. 288].

І.Єрлич записав, що 7 (17) серпня 1651 р. згоріла на ринку церква святої Пречистої, у якій зберігались гродські та земські книги – всі вони загинули [Смирнов Я.И. Рисунки Киева 1651 г. по их копиям кон.18 в. – “Труды 13-го археологического съезда”, М., 1908 г., т. 2, с. 292].

2 листопада 1651 р. представники київської громади склали для воєводи А.Кисіля опис втраченого: привілеї давніх великих князів руських і королів польських, росправи, записи гродські, земські, комісарські та дозорні справи, рубежі й каптурові права, які були ще раніше земських і гродських, і всі справи варті пам’яті і прикраси міські з начинням церковним вкупі погоріли [ЧОИДР, 1858 г., кн. 1, отд. 2, с. 37; Смирнов Я.И. Рисунки Киева 1651 г. по их копиям кон.18 в. – “Труды 13-го археологического съезда”, М., 1908 г., т. 2, с. 292].

Успіння Богородиці Пирогощої церква. Мурований храм, споруджений біля подільського торжища (сучасна Контрактова площа) у 1132-1136 рр. князями Мстиславом та Ярополком – синами князя Володимира Мономаха. Ця пам’ятка згадується у «Слові о полку Ігоревім»: «Ігор їде по Боричевому до Святої Богородиці Пирогощої». Походження назви храму достеменно не з’ясоване. За однією з версій, у церкві після її спорудження помістили візантійську ікону Божої Матері, яка називалася Пирогощою від слова «пірготіс» – «баштова». Так у Візантії називали ікони, які містилися в монастирських вежах чи інших фортифікаційних спорудах. Існує припущення, що назва Пирогоща походить від слів «пиріг» – хліб та «гощі» – купці, на гроші яких було зведено церкву. Після татаро-монгольської навали храм не занепав, продовжував діяти. У першій половині 17 ст. церква була однією з небагатьох у Києві, що не перейшла до уніатів. Відтоді вона стала соборною. Тут розміщувався міський архів, біля храму відбувалися збори міщан, ховали визначних городян (архітектора І. Григоровича-Барського та ін.). У 1482 р. Пирогоща була пограбована і сплюндрована під час розорення Києва ордою кримського хана Менглі-Гірея. У 1613 р. італійський архітектор Себастьяно Браччі перебудував храм у ренесансних формах. Іван Григорович-Барський оздобив її у 1770-х рр. у дусі бароко, додавши чотири наріжні бані. Перед західним фасадом було споруджено дзвіницю, яка згодом згоріла. Церква горіла під час міських пожеж 1651, 1718, 1808, 1811 р. Після 1811 р. споруду перебудував А. Меленський, надавши їй форм класицистичної архітектури. До початку 20 ст. церква зберігала первісний план.

Хрестовокупольна, триапсидна, шестистовпна, однобанна. Фасади членувались пілястрами доричного ордера, завершувались трикутними фронтонами з розписами у тимпанах. Центральну частину храму увінчував гранчастий у плані барабан з напівсферичною банею та ліхтарем. Із західного боку до церкви в 1835 р. було прибудовано круглу у плані триярусну дзвіницю на підмурках старої 18 ст. Дзвіниця завершувалась напівсферичною банею і високим шпилем – «голкою». У кінці 19 ст. з південно-східного боку храму спорудили каплицю у псевдоросійському стилі. Навколо храму прибудували крамниці (розібрані в 1920-х рр.).

Церкву зруйновано більшовиками в 1935 р. У 1966-1979 рр. проведено розкопки підмурків. До кінця 20 ст. збереглися потужні фундаменти глибиною 4 м, залишки стін висотою 2 м. Ідея відновлення пам’ятки з метою розміщення в ній експозиції музею «Слова о полку Ігоревім» виникла в кінці 1970-х рр.

У 1997-1998 рр. Пирогощу було відбудовано як діючу церкву. Храм звели у формах давньоруської архітектури. Тиньковані фасади членуються півколонками, які «підтримують» закомари, оздоблюються аркатурними поясами, цегляними орнаментами у вигляді хрестів. Романський перспективний портал головного входу прикрашається панно. Круглий у плані барабан завершується шоломоподібним куполом.

Список літератури – на сайті «».

Довідка у Вікіпедії:

Більше фотографій: