2003 р. Звід пам’яток Києва
Михайло Кальницький
План другого поверху
431. Пивоварний завод акціонерного товариства, 19 ст. (архіт., іст.).
Вул. Фрунзе, 41. Комплекс промислових споруд займає велику садибу, обмежену червоною лінією забудови вулиці та схилом гори Юрковиці.
З 1835 ділянка належала купцеві Т. Дегтерьову, який разом з двоюрідним братом Р. Дегтерьовим влаштував тут ливарний завод і майстерню мідних і чавунних виробів. Дерев’яні корпуси підприємства зводилися в 1835–38.
У 1840-х рр. споруджено цегляні виробничий корпус та кузню. Завод і майстерня виготовляли устаткування для цукрових і винокурних заводів Київської та сусідніх губерній, сільськогосподарське, пожежне й вогнегасне знаряддя, церковні дзвони тощо. Кількість робітників перевищувала 150 осіб.
У 1860-х рр. підприємство занепало. З 1871 садиба належала київському купцеві М. Хрякову, який за угодою з ревельським купцем К. Вейсе та купцями швейцарського походження Г. і Ф. Єнні заснував акціонерне «Товариство Київського пивоварного заводу» (статут затверджено у травні 1873), призначивши придбану садибу для розміщення заводських корпусів. Спорудження їх розпочалося 1872. Проект склав інж.-технолог О. Термен разом з арх. В. Ніколаєвим, якого було запрошено з Санкт-Петербурга у травні 1872 спеціально для того, щоб очолити будівництво заводу (згодом залишився жити у Києві, став провідним будівничим).
У листопаді 1873 комплекс основних промислових корпусів було зведено, і підприємство почало працювати. До складу комплексу ввійшли броварня (для неї було використано стару цегляну будівлю заводу Дегтерьових), солодовня, льодовня, машинне відділення, розливочна, склади тощо. Усі вони містилися з відступом від червоної лінії забудови вулиці, на яку виходив тільки окремий двоповерховий цегляний будинок головної контори. Промислове устаткування було замовлено переважно на заводі «Шкода» (Чехія). З часом неодноразово здійснювалися реконструкції виробничих корпусів та прибудови до них. У 1884–85 ліворуч по фронту зведено нову розливочну з льодовнею та підвалом, у 1890–91 її надбудовано з улаштуванням лабораторії.
На поч. 20 ст. на заводі працювало бл. 100 робітників. Виготовляли найкращі сорти баварського та чеського пива. Продуктивність складала понад 400 тис. крб. на рік. Крім Києва, діяла мережа складів і пунктів збуту в Одесі, Бердичеві та інших містах, на залізничних станціях. Акціонерному товариству належали також ділянка на сучасній вул. Фрунзе, 47 та великі угіддя на протилежному боці вулиці.
У радянський час націоналізований.
Призначення заводу не змінилося. У забудові садиби дотепер домінують старі промислові корпуси, оздоблені у цегляному стилі. Збереглися, зокрема, цегляна триповерхова споруда колишньої розливочної з лабораторією (нині компресорна) і цегляна двоповерхова конторська будівля по фронту ділянки, а також цегляна п’ятиповерхова солодовня з тильною прибудовою і стара броварня на другому плані. Праворуч від контори влаштовано прохідну у вигляді пропілеїв. Частину старих приміщень знесено, на їхньому місці розміщено групу великих металевих циліндрично-конічних апаратів для процесу бродіння.
Комплекс пивоварного заводу – цікавий зразок міської промислової забудови, що протягом тривалого часу використовується за первісним призначенням. Будинок контори має також історичну цінність: з ним пов’язані біографії підприємця М. Хрякова, інж. О. Термена, мовознавця, громадського діяча К. Михальчука.
Література:
25-летие деятельности В. Н. Николаева // Киевлянин.– 1896. – 5 нояб.; К ХХV-летию Товарищества Киевского пивоваренного завода (1872–1897 гг.). – К., 1898; Киевская сельскохозяйственная и промышленная выставка 1897 года и ее участники. – К., 1898.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 903 – 904.