Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пам’ятай про великі дні наших Визвольних змагань

Богдан Хмельницький

?

Дача (№ 9)

Олександр Тищенко

460.12. Дачі, 1905, 1910 (архіт.).

Вул. Червонофлотська, 9. Два будинки колишніх дач розташовані з відступом від червоної лінії забудови вул. Червонофлотської в кварталі між 3-ю та 4-ю лініями селища (тепер східна частина території санаторію «Труд»). Неподалік, на захід, споруджено сучасні чотири-, п’ятиповерхові корпуси санаторію.

За однією з версій, обидві дачі містилися на великій ділянці 127 (колишня вул. Гоголівська), яка належала І. Міцкуну, з 1910 – І. Шефтелю. За іншою версією, на території ділянки 127 зазначеним власникам належала тільки одна з цих дач (нинішній адміністративний будинок), тоді як друга (тепер бібліотека) була на суміжній ділянці 135, якою володіла М. Козловська, з 1914 – К. Пелешенко.

В архітектурних формах обох дач відчувається вплив рекомендованого набору композиційних засобів і архітектурного декору зі зразкових проектів. У 1950-х рр. обидва будинки увійшли до складу санаторію «Труд» і були пристосовані до потреб цієї установи.

Дача (адміністративний будинок санаторію), 1905.

У північно-східній наріжній частині санаторію, в оточенні високих дерев листяних порід.

Одноповерхова, цегляна, ззовні ошальована дошками, у плані близька до прямокутника. Перегородки викладено з цегли, перекриття балкові, підлоги дощані. Покрівля шатрової бані й двосхилого даху бляшана. Характерні для дачних споруд поч. 20 ст. асиметричний план та об’ємно-просторове вирішення досягаються поєднанням прямокутного в плані одноповерхового на цегляному цоколі основного об’єму з наріжною вежею, що виступає, увінчаною високою із заломом шатровою банею. Два основні входи розташовано відповідно на чоловому (в бік вулиці) й тильному фасадах, з відкритими верандами під дахами на різьблених дерев’яних стовпах. Входи з’єднано широким коридором з двобічно розташованими вздовж нього великими приміщеннями північного (вірогідно, раніше житловими кімнатами) та південного (кімнати господарського призначення; тут міститься і санвузол) компартиментів. З півночі до фасаду пізніше прибудовано ще одну засклену веранду.

Будинок споруджено в еклектично трактованих формах неоросійського стилю. Асиметрію фасадів утворено наріжним положенням вежі, а також дещо зміщеними відносно центру входами й пов’язаними з ними верандами.

Основними елементами членування стін є обрамлені різьбленими лиштвами великі прямокутні вікна, прикрашені різьбленням надвіконні гурти та наріжні лопатки. Досить виразними є форми орнаменту в оздобленні здвоєних віконних прорізів вежі: тут застосовано мотив вкритого різьбленням складного сандрика. Сильні декоративні акценти вносять рекомендовані зразковими проектами дач і поширені в Пущі-Водиці витончені різьблені арки й фільонки веранд, ажурний підзор, що оперізує по периметру дах будинку.

Важливим елементом композиції є круті, з різним нахилом дахи, які створюють динамічний виразний силует споруди.

Будинок – цінна пам’ятка цегляної забудови селища поч. 20 ст.

Дача (бібліотека санаторію), 1910.

Серед паркової зелені у північно-західній наріжній частині санаторію.

Одноповерхова на високому цегляному цоколі, дерев’яна (стіни складено з бруса, ззовні ошальовано), у плані близька до прямокутника. Перегородки та перекриття дерев’яні, підлоги дощані, тепер покриті лінолеумом. Дах вальмовий по дерев’яних кроквах, з бляшаним покриттям. До торцевого фасаду прибудовано тамбур входу до льоху (овочесховище). На відміну від попередньої дачі, об’ємно-просторове вирішення й внутрішнє планування цієї підпорядковані чіткій просторовій симетрії відносно поперечної осі. До центрального ризаліту головного фасаду прилягають дві ідентичні, з виступом у плані відкриті веранди на різьблених дерев’яних стовпах. Їх увінчують однакові, квадратні в плані декоративні вежі під високими шатровими банями.

Два основні входи – через веранди.

Композиційним центром планувального вирішення є нинішня читальна зала, що займає центральну частину будинку, вздовж поперечних стін якої групуються приміщення, розміщені у два ряди.

Зведена у формах історизму з переважанням елементів французького неоренесансу та неоросійського стилю.

Торцеві та дворовий фасади членуються великими прямокутними вікнами з різьбленими лиштвами й складними за формою сандриками, стіни увінчує різьблений підзор виразного рисунка.

Елементи декоративного різьблення надають дещо стриманому рисунку основних деталей гостроти й виразності.

Особливо різноманітним є вирішення веранд, де широко використано можливості прорізного декору. Високі вежі веранд з шатровими банями, критими лускуватим бляшаним покриттям, надають будинку романтичного вигляду.

Споруда належить до найяскравіших зразків дерев’яної дачної забудови селища Пуща-Водиця поч. 20 ст..

Література:

Весь Киев: Адресная и справочная книга на … (1908–1909) год. – К., 1908–1909; – … на 1911 год. – К., 1911; – … на 1914 год. – К., 1914; Дачник. – К., 1909.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 1030 – 1032.