2011 р. Звід пам’яток Києва

Людмила Рилкова

489.1.23. Крамниця книжкова 1811 – 12, де проживав Пафнутій (Львов) (архіт., іст.). Корпус № 28. Поряд зі Свято-Троїцькою надбрамною церквою, до якої прилягає західним крилом, з півдня фланкує вхід на подвір’я Свято-Троїцького (Микільського) лікарняного монастиря, до муру якого прибудована з півночі.

В кін. 18 ст. на цьому місці вже існувала книжкова комірка, що замінила собою попередню аналогічну споруду, розташовану до 1790-х рр. неподалік – на південь від Святої брами. Під час пожежі 1811, коли на подільському подвір’ї Лаври в Києві згоріла цегляна книжкова крамниця, стали вживатися термінові заходи з розширення книжкової торгівлі безпосередньо на території монастиря.

1811 замість комірки побудовано книжкову крамницю. 1812 у двох кімнатах одноповерхової споруди зроблено дерев’яну підлогу, дах вкрито бляхою.

Муляр П. Кукунін підвищив мур над південною стіною споруди. До 2-ї пол. 19 ст. продаж книжок здійснювався через невелике південне віконце. 1865 за проектом ієромонаха Євкарпія (колишній цивільний інж. Г. Наумов) надбудовано мур та другий поверх крамниці, в якій замість вікна було влаштовано вхід у споруду. Крім крамниці, в ній розміщувалися склад книжок і літографій, які друкувались у Лаврській друкарні, та келія. 1903 здійснено ремонт будівлі, 1911 проведено електричне освітлення. Ремонтувалася 1951, 1980, 1988. Після націоналізації і до 1941, а також у повоєнний час на першому поверсі розміщувалася перукарня, на другому – канцелярія заповідника, пізніше – один з його відділів.

Двоповерхова на підмурках, цегляна, тинькована, побілена, у плані прямокутна зі зрізаним північно-східним наріжжям, вкрита трисхилим дахом з бляшаною покрівлею. Односекційна з двомаршовими залізобетонними сходами, однокамерна.

В архітектурі будівлі використано форми бароко. Розкріпований дрібнопрофільований карниз та два міжповерхові гурти членують фасади по горизонталі, лопатки – по вертикалі.

Фасади оздоблено фільонками, вікна обрамлено лиштвами. Частину вікон тепер закладено. Вхід на південному фасаді.

Споруда – цінний типологічний зразок книжкової крамниці.

У 1865 у келії на другому поверсі проживав Пафнутій [світське ім’я – Львов Петро Львович (Леонтійович); 1801 – 65] – ієромонах, начальник лаврської іконописної майстерні. Народився в Києві. Вільновідпущеник. Закінчив Імператорську АМ у Санкт-Петербурзі зі званням вільного художника-портретиста (1839). З червня 1848 – у Києво-Печерському монастирі, в липні прийнятий в іконописну майстерню для написання ікон преподобних Печерських, похованих у Ближніх і Дальніх печерах. Значна кількість образів біля рак святих, створених Пафнутієм, збереглася до наших днів. З 18 листопада 1852 – начальник майстерні.

Прийняв постриг у чернецтво 4 серпня 1853, з 10 травня 1854 – ієродиякон, з 3 травня 1859 – ієромонах. Помер у монастирі.

Тепер – екскурсійне бюро заповідника.

Література:

ЦДІАУК, ф. 128, оп. 1 заг., спр. 2414, 3183; оп. 1 малов., спр. 693 оп. 1 черн., спр. 185; оп. 2 черн., спр. 612; ЦДАВОВУ, ф. 166, оп. 6, спр. 6133; Юбилейный справочник императорской академии Художеств: Список русских художников / Сост. С. Кондаков. – Пг., 1914. – Ч. 2.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1287 – 1288.