2011 р. Звід пам’яток Києва

Людмила Рилкова

489.1.25. Лазня братська, 1887 – 88 (архіт.). Корпус № 34. Вздовж південного муру верхньої території Лаври, до якого прибудована тильною частиною, східним торцем прилягає до іконної крамниці (корпус № 35).

Протягом століть лазня (старовинна назва «врачебниця») розташовувалися на різних ділянках монастиря: у 18 ст. – на Ближніх печерах, з 1830-х рр. – на теперішньому місці, в зв’язку з чим подвір’я отримало назву «лазневого».

Збудована на місці старої лазні.

Водночас було замінено чавунний водогін, прокладений до неї через митрополичий сад, встановлено металевий резервуар для води, яку нагрівали вісьмома газовими печами. На другому поверсі була також келія лазника.

Поряд з лазнею був колодязь (засипаний на поч. 20 ст.). Вхід на подвір’я лазні та розташованих біля неї будинків електростанції (не збереглися), позолотної майстерні та відділення фотографії (корпус № 31) здійснювався через браму (не збереглася; 1994 встановлено нову металеву).

Ремонтні роботи проведено 1895 – на другому поверсі (у т. зв. паровому та мильному відділенні), 1912 – на першому. До західного фасаду прибудовано у плані прямокутний високий витяжний димар лазні (знесений).

В 1920 – 30-х рр. використання приміщень неодноразово змінювалося, зокрема тут до 1941 розміщувалися красильня та вишивальна майстерня.

1942 – 43 зазнала пошкоджень. Відремонтована у 1950-х рр. за орендним договором трестом «Укршляхбуд».

До 1993 мала спільний дах та внутрішній зв’язок з іконною крамницею (корпус № 35). 1993 – 94 проведено капітальний ремонт внутрішніх приміщень та їхнє часткове перепланування у зв’язку з пристосуванням під установу. Вхід до будинку перенесено з торцевого західного фасаду на північно-східне наріжжя.

Будинок двоповерховий, цегляний, побілений, у плані прямокутний. Дах трисхилий з бляшаною покрівлею.

Планування коридорне з однобічним розташуванням приміщень. Вхід – на північно-східному наріжжі. Перекриття пласкі, дерев’яні. Сходи гранітні. Горизонтальний характер композиції північного фасаду, позбавленого декору, підкреслено міжповерховим гуртом і вінцевим карнизом з ускладненими сухариками. На другому поверсі будівлі в монастирському мурі здавна влаштовано віконний проріз, через який відкривається вид на ансамблі нижньої території Лаври.

Лазня – функціонально важливий елемент історичної забудови монастиря.

Тепер будинок використовується як келії.

Література:

Архів «УкрНДІпроектреставрація», № 3837-П. Рилкова Л. П. Лазня (Паспорт на пам’ятку архітектури). – К., 1987 (рукопис); НКПІКЗ, фонди, КПЛ – ПЛ-110, 112 – 115; ЦДІАУК, ф. 128, оп. 1 благ., спр. 3409; оп. 1 заг., спр. 2841; оп. 2 заг., спр. 50, 338.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1289.