Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Михайло Кальницький, Тетяна Товстенко, Лариса Федорова

266.9. Житловий будинок кін. 19 ст., в якому містилися редакції газети «Громадська думка», журналу «Нова громада», проживали Кисельов М. Н., Купрін О. І. (архіт., іст.).

Вул. Михайлівська, 10. У рядовій забудові вулиці.

Первісний двоповерховий об’єм зведено 1870 у садибі подружжя Бордашенків. 1897 за проектом арх. М. Казанського перебудовано фасад і споруджено третій поверх будинку, який належав тоді адвокату Ц. Абрамовичу.

Триповерховий з підвалом, цегляний, тинькований, у плані близький до П-подібного (повторює форму ділянки).

Складається з центральної двоквартирної секції і двох бічних однопрогінних крил, що виходять на подвір’я. Має три сходові клітки (у центральній частині та крилах), арковий проїзд на подвір’я.

Головний асиметричний фасад, вирішений з використанням барокових мотивів, має ярусну побудову, підкреслену горизонтальними гуртами. Виділені розкріповкою строєні вікна на лівому фланзі фасаду акцентують місцезнаходження великої зали. Два симетрично посаджені мансардні вікна декоровані пілястрами й орнаментами та увінчані трикутними фронтонами.

Прямокутні віконні прорізи обрамлені лиштвами, на балконах – ажурні металеві грати. Будинок увінчує антаблемент з пластично розробленим фризом. Фасад оздоблено вишуканим ліпленим декором у вигляді віньєток і гірлянд з декоративними вставками рослинного орнаменту, оригінальним маскароном над аркою проїзду.

Будинок – типовий для житлової забудови періоду історизму, зразок майстерного використання вишуканого барокового декору в оздобленні фасаду.

У грудні 1905 – серпні 1906 у квартирі № 10 містилася редакція першої щоденної української газети на території Російської імперії «Громадська думка». Видання політичне, економічне й літературне. Вийшло 190 номерів, перший – 31 грудня 1905, останній – 18 серпня 1906. Видавець і редактор № 1–104 – Леонтович Володимир Миколайович (1866–1933) – письменник, громадсько-політичний діяч, член УЦР (1917), міністр земельних справ Української Держави (1918). З № 105 (9 травня) редактор – Матушевський Федір Павлович (1869–1919) – громадський діяч, публіцист, правник, член УЦР (1917), видавець – В. Леонтович. З № 171 (26 липня) видавець – Чикаленко Євген Харлампійович (1861–1929) – землевласник, публіцист, громадський діяч, меценат української культури, член УЦР (1917), засновник «Громадської думки», яку видавав власним коштом, редактор – Ф. Матушевський, секретар – В. Козловський. До редакційного комітету входили: Б. Грінченко, М. Грінченко (М. Загірня), В. Дурдуківський, С. Єфремов, М. Левитський. Матеріальну підтримку виданню надавав В. Симиренко.

З редакцією співробітничали провідні літератори і вчені України: В. Антонович, В. Винниченко, М. Грушевський, В. Доманицький, М. Коцюбинський, А. Кримський, О. Маковей, Панас Мирний, І. Франко та ін. В газеті публікувалися також твори Х. Алчевської, М. Вороного, К. Квітки, В. Короленка, І. Огієнка, В. Самійленка, А. Тесленка та ін. Видання стало визначним центром українського руху.

Газета відстоювала національні інтереси, тому переслідувалась урядом.

Тільки за перші три місяці проти неї було порушено 11 судових справ.

18 серпня 1906 редакцію розгромлено жандармами, С. Єфремова, який заступав у той час Ф. Матушевського, та деяких співробітників заарештовано, газету заборонено. Набиралася в друкарнях на вул. Малій Житомирській, 16/8 (№ 1–39) і Трьохсвятительській, 14 (№ 40–190; тепер – вул. Десятинна, 8). Спадкоємницею «Громадської думки» стала газета «Рада», редакція якої містилася на вул. Ярославів Вал, 6.

1906 за цією ж адресою містилася редакція літературно-наукового місячника «Нова громада». Вийшло 12 номерів, № 1–8 підготовлено у цьому будинку, № 9–12 – на вул. Ярославів Вал, 6.

Набиралася у тих самих друкарнях, що і «Громадська думка». Фінансував видання Є. Чикаленко. Видавець і редактор № 1–4 – В. Леонтович; видавець № 5–6 – В. Леонтович, редактор № 5–8 – Єфремов Сергій Олександрович (1876–1939) – письменник, журналіст, літературознавець, член УЦР і Малої Ради, заступник голови УЦР, генеральний секретар міжнаціональних справ (1917), акад. УАН (з 1919), віце-президент ВУАН (1921–28). Видавець № 7–8 – Є. Чикаленко.

Співробітники обох видань були спільні, серед авторів журналу – Х. Алчевська, В. Винниченко, Б. Грінченко, Д. Дорошенко, Леся Українка, П. Капельгородський, М. Коцюбинський, М. Кропивницький, А. Тесленко, С. Черкасенко, Л. Яновська та інші письменники, культурно-громадські діячі. У виданні друкувалися твори красного письменства, наукові й публіцистичні статті, огляди політичного і громадського життя в Україні та поза її межами тощо.

У 1890-х рр. у квартирі на другому поверсі проживав Кисельов Михайло Никанорович – журналіст, співробітник газет «Киевское слово» та «Жизнь и искусство», один із засновників Київського літературно-артистичного товариства. В його квартирі часто бував, а іноді й проживав Купрін Олександр Іванович (1870–1938) – письменник, який мешкав у Києві 1894–1901. У цей період співробітничав у газетах «Жизнь и искусство», «Киевское слово», «Киевлянин», де опублікував низку фейлетонів, повістей, оповідань.

Створив серію нарисів «Київські типи», які вийшли окремими виданнями у 1896 і 1902; збірку оповідань «Мініатюри», видруковану 1897.

Гостями М. Кисельова були відомі діячі науки і культури, журналісти, у т. ч. майбутній філософ М. Бердяєв, громадський діяч В. Водовозов. На домашніх концертах виступали артисти театру «Соловцов», український хор під керуванням М. Лисенка.

Тепер будинок перебуває на капітальному ремонті.

Література:

ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 5430; Домбровський О. І., Сурай Ю. І. Газета «Громадська думка» як пам’ятка історії // Праці Центру пам’яткознавства. – К., 1993. – Вип. 2; Киселев Б. М. Рассказы о Куприне. – М., 1964; Хінкулов Л. Ф. Літературні зустрічі. – К., 1980.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 658.