Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Максим Тямін

268.6. Житловий будинок 1879, в якому проживав Кривошеєв О. С. (архіт., іст.).

Пров. Михайлівський, 20. На червоній лінії забудови, на відстані від сусідніх споруд. З боку садиби № 22 був огороджений, мав парадну браму й проїзд на подвір’я.

Ділянка належала київському купцю 2-ї гільдії, гоф-маклеру Київської біржі В. Паталєєву та його спадкоємцям, з 1906 – Б. Юзефовичу, з 1913 – міському арх. О. Кривошеєву. Будинок зведений на замовлення В. Паталєєва за проектом арх. В. Ніколаєва.

Первісно триповерховий, 1957 надбудовано четвертий поверх (під керівництвом інж.-будівельника В. Сіренка). 1978 здійснено капітальний ремонт, у ході якого дерев’яні перекриття замінено на залізобетонні. На кожному поверсі містилося дві квартири. Під частиною будинку було влаштовано сім льохів зі склепінчастими перекриттями по металевих рейках. На території садиби розташовувалися також одноповерховий цегляний будинок з двома каретниками, двома стайнями, коморою, корівником, шістьма дров’яниками, двома сінниками; під половиною будинку було обладнано велику льодовню. Окрасою садиби був фруктовий сад на терасах схилу. Двір було вибруковано, обнесено огорожею з цегляною брамою, перекритою склепінням, з металевими стулками слюсарної роботи (не збереглися). Садиба мала водогін. Тепер залишився лише житловий будинок.

Чотириповерховий, цегляний, пофарбований (перший поверх тинькований). У плані наближається до Т-подібної конфігурації, складається з двох секцій. Планування секційно-коридорне, з чотирма квартирами на поверсі, перекриття залізобетонні.

Архітектурне оздоблення виконане у цегляному стилі з використанням мотивів класицизму. Головний фасад симетричний за композицією, рустований, розкреслений міжвіконними та міжповерховими гуртами. Симетрію композиції підкреслює влаштований у центрі вхід до будинку і ряди балконів.

Над третім поверхом зберігся карниз, декорований аркатурою з цегли.

Фігурні аттики втрачено. Вікна прямокутні, обрамлені лиштвами. Над вікнами третього поверху – пласкі сандрики прямокутної та лучкової форми; другого та першого – трійчасті замкові камені. Вікна четвертого поверху оздоблені пласкими прямокутними сандриками, подібними до архітектурних деталей третього поверху. Підвіконня третього поверху прикрашені діамантовим рустом. Вінцевий карниз – полички з мереживом зубчастих деталей. Фасад дворової секції оформлений аналогічно головному. Інші фасади не мають декору. В інтер’єрі третього поверху збереглися два металеві огородження маршів сходів з первісним візерунком.

Будинок – зразок цегляного стилю з використанням мотивів класицизму, приклад тактовної надбудови повоєнних років.

1913–16 у будинку проживав Кривошеєв Олександр Степанович (1859–1916) – архітектор, київський міський архітектор у 1887–1913. За його проектами зведено у місті численні будинки – житлові, культурного призначення, громадські споруди. До цього мешкав на вул. Рейтарській, 31.

Тепер на першому поверсі – офісні приміщення.

Література:

ДАК, ф. 143, оп. 2, спр. 1704; ф. 163, оп. 41, спр. 1688; Весь Киев: Адресная и справочная книга на … (1906–1915) год. – К., 1906–1915; Тимофієнко В. І. Зодчі України кінця XVIII – початку ХХ століть. – К., 1999.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 689 – 690.