Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

2007 р. Де «закінчувався» древній Київ?

Оксана Миколюк

Дата: 14.07.2007

На Подолі, за адресою Набережно Хрещатицька, 1а, під час планових розкопок, які в цій частині Києва проводяться щорічно, археологи Інституту археології НАН України натрапили на могильник, датований першою половиною ХII століття. За кілька метрів від місця розкопок триває будівництво сучасної грандіозної споруди, а з іншого боку розташована Парламентська бібліотека.

– Розкопки ми розпочали на початку червня, а кілька тижнів тому натрапили на перше поховання. Потім знайшли ще одне… Нині ми вже знайшли 10 таких захоронень, – розповів керівник розкопок, молодший науковий співробітник інституту археології Всеволод Івакін.

– Їхнє вивчення вже показало, що це канонічні християнські поховання в дерев’яних трунах простих жителів Подолу – всім відомо, що давним-давно тут жили ремісники. Нас здивувало те, що захоронення зроблені в не традиційній просторовій орієнтації: зазвичай під час поховань покійників клали головою на захід, а тут вони лежать головою на схід і південь.

Можливо, люди не зорієнтувалися за сонцем… Це ми будемо ще вивчати. Наразі можна сказати, що розкопки тільки що розпочалися. Роботи є дуже багато, і кожної години і навіть кожної хвилини ми можемо натрапити на щось ще цікавіше…

Важливо, що з котловану, у якому працюють археологи та історики, стирчать залізобетонні палі – «те, що залишилося від парламентської бібліотеки», кажуть тут. Тобто, виходить, що кілька десятиліть тому цю бібліотеку побудували, незважаючи на захоронення, які навряд чи можна було не помітити.

Як розповіли «Дню» в інституті археології, забудовники нерідко навмисне ігнорують археологічні знахідки, аби не морочити собі голову: натраплять на щось цікаве, і… продовжують будівництво на місцях, які можуть бути дуже цікавими для істориків. Таке трапляється не лише в Києві.

Проте знайдене на Подолі поховання – по-своєму унікальне. На думку Всеволода Івакіна, за часів Київської Русі зазвичай такі могильники робилися на самих краях міст чи інших поселень. Наразі воно є на Подолі «найкрайнішим» – це може свідчити, що у ХII столітті тут була крайня точка Подолу, а могильник може бути межею розселення древніх русичів. Для істориків це дуже важливо, тому що в картографії давнього Києва є багато білих плям.

Археологи поки що не можуть достеменно стверджувати, що біля цих заховань колись стояла церква – залишків як таких ще не знайдено, зрештою, це не так просто зробити, адже раніше на могильнику і гіпотетичній церкві стояла бібліотека і вже ніхто не взнає, що на той час знищили будівельники. Але, найімовірніше, за все сенсація про неї – попереду: експерти, які працюють в котловані, стверджують, що в часи Київської Русі своєрідні кладовища робилися тільки біля церков.

Майбутній історик, студент Люблінського університету (Польща) Юрій Цимбал навіть показав місця, де, на його думку, є фундамент давньої святині. Він переконаний, що якщо вони знайдуть ще церкву, тоді можна буде сміливо спланувати історичний Поділ – це справді буде знахідкою для істориків.

– Для історії є цінним все – кожна «дрібниця», яку ми знаходимо, – переконаний студент. – На Подолі нам часто вдається знайти цікаві речі. Особливо – ближче до «верхнього» міста – біля Андріївського узвозу та Житнього ринку, де колись була дорога і жила багата знать. Усе це стає предметом детального вивчення археологів, а в цьому випадку – антропологів. Антропологи й вирішать подальшу долю наших знахідок: перенести їх в музей чи вчинити якось по-іншому.

Як зазначили археологи, щороку на Подолі вони працюють у 3-4 котлованах. Однак в останні роки ще нікому не вдавалося натрапити на таке велике поховання. За словами Всеволода Івакова, вони планують й далі розширювати цей могильник: з усього виходить, що фахівці натрапили на дуже цікаве місце.

Вони працюють з ентузіазмом, лише лопатами та спеціальними пензликами і скаржаться лише на дощ, який заважає роботі, та на шум, який лунає з будівництва. Про так звану «перспективність» розкопок говорити не поспішають, адже в такій справі відкриття може трапитися кожної миті…

Джерело: «День»