Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Михайло Кальницький, Тетяна Трегубова

293. Млин Бродського Л. І., поч. 20 ст. (архіт., іст.).

Вул. Набережно-Хрещатицька, 1-а, Боричів узвіз, 13. Поряд з пл. Поштовою.

Складається з двох споруд, які раніше входили до комплексу млина – елеватора (вул. Боричів узвіз, 13) і дизель-моторної станції (вул. Набережно-Хрещатицька, 1-а).

Історія підприємства бере початок з 1857, коли на розі вулиць Ігорівської та Набережно-Хрещатицької було зведено перший триповерховий цегляний корпус млина купця А. Глезера (пізніше використовувався як приміщення контори; не зберігся). 1870 млин придбав родоначальник родини київських цукрозаводчиків-мільйонерів І. Бродський. Потім власником підприємства став його син Лаз. Бродський, за якого територія млина розширилася до Боричевого узвозу. 1888 по фронту вул. Набережно-Хрещатицької зведено новий чотириповерховий корпус млина, який через три роки згорів. 1892 Лаз. Бродський з групою підприємців заснував акціонерне «Товариство Київського парового борошномельного млина» (1904, після смерті засновника, Товариству присвоєно ім’я Лазаря Бродського).

1892–95 на розі вул. Набережно-Хрещатицької та Боричевого узвозу зведено п’ятиповерховий корпус млина, увінчаний вежкою, по фронту Боричевого узвозу – цегляний елеватор з трьома дерев’яними вежами. 1906 внаслідок пожежі елеватор згорів. Наступного року на тому самому місці за проектом інж. Ч. Волкенштейна за участю київського губернського інж. В. Безсмертного збудовано новий елеватор; того ж року – борошномельний цех. Останньою значною спорудою у комплексі стала дизель-моторна станція, зведена 1912 за проектом інж. О. Вербицького. 1920 значна частина будівель млина згоріла.

Млин товариства «Лазар Бродський» був найбільшим борошномельним підприємством у місті й одним з найбільших у країні. За даними на 1914–15, його річна продуктивність становила 3 млн. пудів. На млині працювало 185 осіб, були паровий і три дизельні двигуни загальною потужністю 1750 кінських сил. З боку сучасної вул. Ігорівської до території млина підходила спеціальна колія.

У молоді роки тут бував письменник Шолом-Алейхем, про що згадується у його незакінченому автобіографічному творі «З ярмарку». У конторі парового млина служив касиром поет Левін Ієгуда Лейб (псевд. – Ієгалел; 1844–1925), якого 1880 відвідував Шолом-Алейхем.

У липні 1903 біля млина Бродського було розстріляно царськими військами п’ятитисячну робітничу демонстрацію солідарності з пролетаріатом Баку і Одеси.

Література:

ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 4319, 4695, 5797, 6010; ф. Р-6, оп. 3, спр. 7159; ДАКО, ф. 1, оп. 243, спр. 150; оп. 248, спр. 352; ЦДІАКУ, ф. 442, оп. 32, спр. 1350; оп. 622, спр. 328; Архітектура Рад. України. – 1940. – № 9; Указатель фабрик и заводов европейской России. – СПб., 1881; Фабрично-заводские предприятия Российской империи. – Пг., 1914; Шолом-Алейхем. С ярмарки // Собр. соч.: В 6 т. – М., 1974. – Т. 6.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 737.