Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Сергій Верговський, Раїса Свирида

2003 р. Звід пам’яток Києва

297.6.3.4. Садиба – Коростенщина, кін. 18–19 ст. (архіт.).

Експозиційно не завершена. Складається з хати, стебки, пасіки, огорожі з частоколу з хвіртками та воротами, верх яких різьблено спіралями (ворота 1924, привезені з с. Межирічка, Коростенський р-н Житомирська обл.). Біля садиби при дорозі – хрест-каплиця.

297.6.3.4.1. Хата – с. Бехи, Коростенський р-н, Житомирська обл., кін. 18–19 ст. (архіт.).

Тридільна (хата+комора+сіни). Хата і комора зведені окремими зрубами. Стіни сіней зведені з плах, взакидку по шулах, з напільного боку сіней і комори. На поч. 19 ст. власне хату замінили новою: на рівні вікон – зруб з масивних дубових тесаних плах, вище – з соснових плах, в’язаних «у замки». Стеля з дощок, настелених поздовж по зрубу і трьох поперечних сволоках, спертих на масивний поздовжній сволок («дід»), який має фігурно затесаний зооморфний випуск на причілок.

Сіни та комора рублені з масивних дубових плах, в’язаних архаїчними врубками. Стеля комори з дубових плах настелена в поперечному напрямку. Дах чотирисхилий, на кроквах, критий драницею, закладеною у пази брусів-вільчиків, укладених по гребеню і рогах даху й прибитих до лат. Вікна великі, у дубових лутках з рамами на 20 малих шибок, навколо вікон шпаровано й помальовано сажею і білою глиною (за матеріалами мистецтвознавця П. Жолтовського). Двері на завісах.

Піч напівкурна, на дубових масивних підвалинах, встановлених на каменях, з глинобитним подом. Цегляний комин оздоблено глибоким рельєфним «дзеркалом». Є запічок, який освітлюється запічним віконцем на дві шибки, без луток. Перед піччю – «світач» з плетеним мащеним кошем і кованим «залізом» для спалювання лучини. Попід чоловою й причілковою стінами широкі лави, укладені на врубані у стіни підкоси і зв’язані між собою на покуті зубцями. Попід напільною стіною над полом і за піччю – жердки, на яких висить одяг, килими і подушки. Над дверима від сволока до пільної стіни – мисник, оздоблений фігурним «коником». На покуті образи на полицібожнику під довгою завіскою від середини чолової стіни до середини поздовжнього сволока.

Експонується стіл 18 ст. з стільницею криволінійної форми; представлені вироби килимарства, традиційно розвинені на Коростенщині.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 784.