2003 р. Звід пам’яток Києва
Михайло Кальницький
468.7. Житловий будинок 1890–92, в якому містилося правління Другого пароплавного товариства по Дніпру та його притоках (архіт., іст.).
Вул. П. Сагайдачного, 12. На червоній лінії забудови вулиці. Стара адреса – вул. Олександрівська, 36.
Проект складений 1890, зведення закінчено 1892. Замовник – київський підприємець Д. Марголін. 1913 власник подарував садибу із забудовою своєму сину А. Марголіну, правнику й дипломату, та його дочкам.
Від моменту спорудження переважну частину приміщень другого та третього поверхів займало місцеве управління пароплавства, уповноваженим якого був Д. Марголін. За радянських часів тут містилося управління та окремі відділи Державного пароплавства.
Триповерховий з підвалом, цегляний, тинькований, у плані П-подібний з прибудовами з боку подвір’я (первісний проект передбачав зведення додаткового тильного об’єму для замикання каре; не здійснено). Перекриття пласкі дерев’яні. Дах двосхилий, з бляшаним покриттям.
Чоловий фасад декоровано в стилі історизм з елементами неоренесансу.
Центральну вісь симетрії підкреслюють в’їзна арка, потужний цегляний балкон другого поверху та завершення у вигляді аттика з люкарною. Здвоєні вікна на центральній осі фланковано пілястрами коринфського ордера на рівні другого і третього поверхів. На другому поверсі бічні балкони прикрашено подобою портиків з двох тричвертєвих колон того ж ордера та антаблементів, вікна мають чарункові завершення, це дещо порушує стиль споруди. У декорі застосовано ліплене опорядження – листя аканта, вінки, орнаменти, а також поребрик і ланцюговий руст. Парадний вхід в офісні приміщення будинку влаштовано з подвір’я, куди веде центральний проїзд з пишним ліпленим оздобленням.
Пам’ятка – цінний зразок забудови міста доби історизму, що добре зберігся й складає невід’ємну частину старовинної забудови вулиці.
У дорадянський час в будинку містилося правління Другого пароплавного товариства по Дніпру та його притоках.
Директором-розпорядником товариства був Марголін Давид Семенович (1850–?) – купець 1-ї гільдії, доброчинець. До кола його підприємницьких інтересів належали також трамвай, водо- і газопостачання, нафтопромисловість, цукрові заводи, фінанси та кредити, домобудування. Був членом Товариства поширення комерційної освіти у м. Києві, Опікунської ради Комерційного училища, обліково-позичкового комітету Київської контори Державного банку, Київського губернського з фабрично-заводських справ присутствія, Попечительства про будинки працелюбства. За доби УЦР – член фінансово-економічної ради Української народної республіки (з січня 1918). Жив з 1909 на вул. Ольгинській, 1/2 (тепер № 1/17).
Тепер перший поверх і підвал займають магазини та кафе, другий і третій поверхи – державні установи та редакція газети «Водник».
Література:
ДАК, ф. 100, оп. 1, спр. 1584, 1585.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 1071 – 1072.