2003 р. Звід пам’яток Києва
Ірина Абрамова, Ольга Зливкова, Інна Шулешко
Загальний вигляд будинку № 24
468.11. Садиба, поч. 19–20 ст. (архіт.).
Вул. П. Сагайдачного, 22/1, 24. На червоній лінії забудови вулиці, між пл. Контрактовою і вул. Борисоглібською.
На прямокутній у плані садибі розташовані: будинок універмагу (№ 24, поч. 19 ст., 1937), два торговельно-житлові будинки (обидва мають № 22/1), два флігелі в глибині подвір’я (1910).
Історія садиби прослідковується з кін. 17 ст., коли її було зафіксовано на плані І. Ушакова 1695. На поч. 18 ст. належала грекові А. Стоматі, який у 1738 спорудив тут Свято-Катерининську церкву. Утворена при ній парафія в 1748 одержала назву Греко-Синайський Свято-Катерининський монастир. Після пожежі на Подолі 1811 у монастиря було відібрано частину території для створення пл. Контрактової, вулиць Олександрівської (тепер П. Сагайдачного) та Борисоглібської.
Новоутворену ділянку з боку пл. Контрактової монастир продав купцеві Ризі, який володів нею у 1810–20-х рр., у 1830-х рр. її власником став купець Бєлкунов. Ділянка з боку вул. Борисоглібської належала купцеві Гроздовському. В серед. 19 ст. купець Я. Протазанов об’єднав обидві садиби в єдине домоволодіння. Спадкоємець Я. Протазанова – його онук, купець О. Протазанов у 1874 продав нерухомість київським купцям, братам В. та О. Фоломіним. З 1889 садиба перейшла в одноосібну власність О. Фоломіна. У той період здійснено реконстукцію забудови на вул. П. Сагайдачного у формах неоренесансу.
На поч. 20 ст. ділянкою володіли діти купця О. Фоломіна та його вдова, з 1914 – Д. Марголін. 1910 зведено дворові флігелі. У радянський час садибу націоналізовано. 1936–37 разом з реконструкцією пл. Червоної (з 1990 Контрактова) наріжний будинок № 24 перебудовано під універсальний магазин, який використовував також частину приміщень одного з будинків № 22/1 та один із флігелів (склад).
Торговельно-житловий будинок, поч. 19 ст. – 1880-і рр. По фронту вул. П. Сагайдачного.
Сформувався з двох частин, зафіксованих на планах Києва 1850-х рр.: наріжної (на 14 віконних осей) та прилеглої до неї рядової (на 20 віконних осей). В серед. 1870-х рр. наріжна частина являла собою двоповерхову споруду, де містився магазин, рядова – ряд з 16 одноповерхових крамничок, над центральною частиною яких була мансарда для зберігання товарів. 1880 здійснено реконструкцію з добудовою над крамницями другого житлового поверху, переоздобленням фасадів у стилі неоренесанс.
1898 за проектом арх. М. Гарденіна у наріжній частині перероблено вітринні прорізи. За радянських часів приміщення першого поверху займав Подільський універмаг і заклади громадського харчування, другий поверх було переплановано з пристосуванням під комунальні квартири. В кін. 20 ст. частково реконструйований.
Двоповерховий з підвалами, цегляний, пофарбований, (перший поверх головного фасаду тинькований), у плані прямокутний. Первісне планування зазнало змін. Вхід на другий поверх – у центрі головного фасаду. Перекриття пласкі, дах двосхилий, з бляшаним покриттям.
Вирішений у стилі неоренесанс. Композиція головного фасаду рівномірно-ритмічна, визначена рядом аркових прорізів другого поверху, які чергуються з рустованими пілястрами, що фланкують пари вікон і підтримують розвинений антаблемент. Лиштви вікон утворено рустованими архівольтами та безордерною міжвіконною пілястрою. Під вікнами містяться фільонки. Фризову смугу прикрашено фільонками з рустом, вінцевий карниз – сухариками. Фасад увінчано трьома аттиками у вигляді портала з лучковим фронтоном та люкарною, фланкованого парапетними стінками з парами стовпчиків. На першому поверсі, тинькованому «під шубу», розташовано великі прямокутні вітринні прорізи з дверима до магазинів. Дворовий фасад, декорований міжповерховим та вінцевим карнизами з сухариками, на першому поверсі містив великі аркові отвори входів (тепер замуровані й перетворені на двері).
Вікна другого поверху прямокутної форми.
Будинок є зразком споруди торговельного призначення 19 ст., що формує забудову вулиці історичної частини Подолу.
Тепер середня частина будинку використовується «Укрсоцбанком», приміщення першого поверху магазинами.
Торговельно-житловий будинок, серед. 19 ст. На червоній лінії вул. Борисоглібської, впритул до будинку, орієнтованого впродовж вул. П. Сагайдачного.
Двоповерховий, цегляний тинькований у плані прямокутний. Перекриття пласкі, дах двосхилий, з бляшаним покриттям.
Зведений за зразковим проектом у стилі класицизм. Композиція чолового фасаду симетрична. На лівому фланзі проїзд на подвір’я, на правому вхід в магазин, об’єднаний з вітринним вікном, на другому поверсі над ними по два прямокутні прорізи. В центрі фасаду три прямокутні вікна, підкреслені на другому поверсі підвіконними поличками на консолях та профільованими прямими сандриками.
Будинок – один з нечисленних зразків рядової забудови Подолу періоду пізнього класицизму.
Тепер на першому поверсі магазин, на верхньому установи.
Універмаг. На розі з пл. Контрактовою. Точна дата спорудження первісного двоповерхового з підвалами будинку невідома. Імовірно, його було зведено на зламі 1810–20-х рр. у стилі класицизм за зразковим проектом.
Судячи зі старої фотографії, будинок мав зрізане наріжжя, вальмовий дах, чітке горизонтальне членування фасадів з виділеними флангами, великі вітринні прорізи на рустованому першому поверсі й прямокутні вікна з трикутними сандриками на гладенькому другому поверсі. 1936–37 за проектом арх. П. Савича здійснено реконструкцію з пристосуванням під універсальний магазин Воєнторгу (пізніше будівлю передано універмагу Подільського р-ну міста). При збереженні первісного об’єму чолові фасади споруди було переоформлено у новій стилістиці, здійснено внутрішнє перепланування.
На поч. 1970-х рр. проведено капітальний ремонт з модернізацією внутрішніх конструкцій. Під час ремонту 1980-х рр. викривлено вінцеву частину фасадів: замуровано балюстради, спрощено форми наріжної колонади та захованої за нею вежки (вірогідно, світлового ліхтаря).
Будинок двоповерховий з підвалами, цегляний (головний фасад тинькований), у плані Г-подібний з внутрішнім зальним плануванням, пов’язаним з наріжними розгалуженими тримаршовими сходами. Перекриття підвалів, що збереглися від первісної споруди, – хрещаті склепіння з цегли, характерної для 19 ст.; стовпи окремих підпружних арок складено з більш ранніх цеглин типу плінфи. В кутку одного з приміщень віднайдено нижній підвальний ярус, походження якого не з’ясоване. Перекриття поверхів пласкі залізобетонні. Дах двосхилий з наріжною вежкою під шатром, з бляшаним покриттям.
В архітектурному вирішенні головного фасаду простежуються риси конструктивізму (великі скляні площини з металевими рамами) і радянського ретроспективізму (елементи ордерної системи). Горизонтальні смуги засклення та глухого міжповерхового поясу перебивають пари здвоєних пілястрів, що виділяють вертикальні прясла обабіч наріжжя й біля торців будинку. Пілястри підтримують розвинений антаблемент, що складається з архітрава, фриза і карниза зі спрощеними трикутними модульйонами. Прясла над карнизом увінчано парапетними стінками, з’єднаними проміжними балюстрадами. Заокруглене наріжжя акцентовано згори декоративною колонадою під архітравом стилізованого тосканського ордера. Центри фасадів з боку площі та вулиці на першому поверсі підкреслено декоративними порталами.
Головний вхід, заглиблений у наріжну нішу, захищено бетонним піддашшям.
Позбавлений декору дворовий фасад з прямокутними прорізами (частково замуровані) зберігся від первісної споруди.
Будинок універмагу, що репрезентує один з етапів розвитку радянської архітектури, відіграє значну роль у формуванні забудови пл. Контрактової.
Тепер перебуває на реконструкції.
Флігель (склад). У глибині подвір’я, паралельно вул. П. Сагайдачного, ближче до пл. Контрактової.
Споруджений за проектом арх. М. Казанського.
Двоповерховий з підвалами, цегляний, пофарбований. У плані наближений до прямокутника зі зрізаним наріжжям з боку площі, що було обумовлено малою шириною садиби та необхідністю організації проїзду на подвір’я.
Перекриття пласкі, дах односхилий, з бляшаним покриттям.
Вирішений у стилі модерн. Архітектурну композицію чолового фасаду обумовлено призначенням будинку. На першому високому поверсі розташовані значні за розмірами прямокутні отвори дверей (у центрі широкі, по боках видовжені), на нижчому другому – лучкові віконні прорізи. В декоративному оформленні застосовано змодельовані в цеглі модерністичні кола у міжвіконнях, від яких вниз відходять по три паралельні смужки. Кола поєднано між собою горизонтальним надвіконним гуртом.
Будівля – рідкісний тип монументальної складської споруди поч. 20 ст. До останнього часу використовувалась універмагом за первісним призначенням.
Флігель. Прилягає до тильної стіни торговельно-житлового будинку на вул. Борисоглібській. Зведений за проектом арх. М. Казанського на місці дерев’яного флігеля.
Двоповерховий з підвалами, цегляний, пофарбований, у плані прямокутний.
Перекриття пласкі, дах односхилий, з бляшаним покриттям. Первісне внутрішнє планування не збереглося.
Вирішений у формах модерну. Композиція головного фасаду рівномірно-ритмічна. Вхід зміщено до лівого торця.
Прорізи вікон та дверей на обох поверхах прямокутні. В декоративному оздобленні застосовано характерні модерністичні кола з трьома вертикальними смужками.
Будинок є зразком другого ряду внутрішньоквартальної забудови поч. 20 ст. Тепер використовується «Укрсоцбанком».
Забудова садиби становить історико-архітектурну цінність як зразок комплексу торговельних і житлових споруд, що поступово формувався з поч. 19 ст.
Література:
Архів Інституту «Укрпроектреставрація». Комплекс построек Греческого монастыря, Контрактовая площадь, 2: Ист. справка, 1992; ДАК, ф. 100, оп. 1, спр. 2543, 2545; ф. 143, оп. 2, спр. 2402; Погляд через століття: Фотопутівник. – К., 1987; Шероцкий К. В. Киев. – Репринт. изд. 1917. – К., 1994.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 1074 – 1075.