2003 р. Звід пам’яток Києва

Марина Виноградова, Тетяна Трегубова

468.12. Садиба, 2-а пол. 19 ст. (архіт.).

Вул. П. Сагайдачного, 25-а, 25-б, 25-г. На розі з вул. Ігорівською. Стара адреса – вул. Олександрівська, 81.

Складається з головного будинку на червоній лінії забудови вулиці (№ 25-а), наріжного житлового будинку (№ 25-б), флігеля (№ 25-г), а також дворових корпусів (№ 25-в, 25-д, 25-е), що не мають архітектурної цінності.

За планами 1853 і 1856, на яких зображено садибу київського купця М. Балабухи (тепер № 27, 27-б), суміжна з нею ділянка (сучасна № 25) з розташованим вздовж спільної межі дерев’яним сараєм належала купцям Лічковим. На поч. 20 ст. власником садиби був купець 1-ї гільдії П. Попов.

Головний будинок (№ 25-а).

Зведений в останній чв. 19 ст. як прибутковий з першим торговельним, другим житловим поверхами. Можливо, до його об’єму ввійшли частини попередньої будівлі (на це вказують склепінчасті перекриття окремих підвальних приміщень та проїзду на подвір’я). На поч. 20 ст. в будинку містилися великі галантерейно-мануфактурні магазини «Новий час», «Реноме», магазини дамського та чоловічого вбрання «Елегантний світ», «Ліон». 1967 надбудовано третій житловий поверх зі світловим ліхтарем над сходами. Під час капітального ремонту на зламі 1980–90-х рр. відремонтовано дах із заміною покриття, облицьовано цоколь, частину прямокутних вітрин першого поверху перетворено на аркові, встановлено нові балкони (раніше був один балкон над проїздом).

Триповерховий з глибокими підвалами, цегляний, пофарбований (цоколь на головному фасаді облицьовано гранітом), у плані Г-подібний, розділений проїздом на подвір’я на дві частини з окремими сходовими клітками. Перекриття пласкі (на третьому поверсі – залізобетонні). Дах двосхилий, з шиферним покриттям. Первісне внутрішнє планування не збереглося.

Оздоблений у стилі історизм з елементами неоренесансу. Головний фасад має симетричну ритмічно-ярусну композицію. Проїзд на подвір’я, два входи у будинок і наріжжя фланковано рустованими лопатками (до 1967 осі проїзду й входів були акцентовані прямими аттиками). Горизонтальні членування визначають карниз над першим поверхом, розбитий на прямокутні нішки-метопи первісний вінцевий фриз з зубчастою крайкою, спрощений карниз третього (надбудованого) поверху. Відновлені великі вітрини першого поверху перекрито трицентровими арковими перемичками із замковими каменями (у правій частині фасаду збереглися прямокутні вітрини), вікна другого поверху й отвори входів та проїзду – напівциркульними перемичками в обрамленні архівольтів з радіально розташованими сухариками.

Вікна над входами завершено прямими сандриками. На третьому поверсі й на тильному фасаді прорізи прямокутні.

Доповнені вітражами вхідні дерев’яні двері належать до гарних зразків мистецької столярної роботи поч. 20 ст. Окрім чарункових грат двомаршових кам’яних сходів, опорядження інтер’єрів не збереглося.

Будинок – яскравий зразок історичної забудови Подолу змішаного торговельно-житлового призначення.

Житловий будинок (№ 25-б).

Сформований у 2-й пол. 19 ст. на основі більш ранньої наріжної частини й добудованого до неї довгого крила вздовж вул. Ігорівської.

Двоповерховий з підвалами, цегляний, у плані Г-подібний. Прямокутна в плані наріжна частина (вісім віконних осей на вул. П. Сагайдачного і п’ять на вул. Ігорівській) тинькована, з цоколем, облицьованим у 1987 темно-сірим гранітом; крило на 14 віконних осей з окремим входом і кількома дворовими приступками пофарбоване. Вальмові дахи мають шиферне покриття. Внутрішнє планування коридорно-анфіладного типу.

Оздоблений у формах пізнього класицизму. Вуличні фасади наріжної частини вирізняються чіткою ярусністю: на першому поверсі – великі прямокутні, на другому, відділеному міжповерховим гуртом, – однакові прямокутні прорізи, обрамлені лиштвами з прямими й подекуди трикутними сандриками. Під вікнами у межах лиштв розташовані декоративні дошки у профільованому обрамленні. Центр фасаду на вул. П. Сагайдачного з дещо порушеною симетрією побудови (за рахунок додаткової віконної осі на правому фланзі) виділено розкріповкою, балконом другого поверху та невисоким прямим аттиком. Фасади завершує гладенький фриз і карниз спрощеного профілю.

Горизонтальні членування наріжної частини продовжено на чоловому фасаді крила. Його виступну чотиривіконну площину з асиметрично розміщеним входом підкреслено розкріповкою і прямим аттиком, одновіконні фланги виділено гладенькими (на першому поверсі) й рустованими лопатками. Звичайні за пропорціями двостулкові прямокутні вікна на першому поверсі обрамлено лиштвами з замковими каменями, на другому – лиштвами з вушками, замковими каменями та підвіконними фільонками. Архітектура будинку репрезентує одну із стилістичних варіацій історичної забудови Подолу.

Флігель (№ 25-г). У тилу головного будинку, посеред подвір’я. Збудовано 1900 як житловий (дату вказано на мозаїчній підлозі вестибюля першого поверху).

Двоповерховий з підвалами, цегляний, пофарбований, у плані прямокутний, з неглибоким ризалітом на тильному фасаді. Перекриття пласкі. Дах вальмовий, з шиферним покриттям. Внутрішнє дводільне планування визначає центральна сходова клітка.

Оздоблений у цегляному стилі з елементами історизму. Основну увагу приділено оформленню зверненого в бік вул. П. Сагайдачного головного симетричного фасаду. Його триосьову композицію формують центральна тривіконна й флангові одновіконні площини, підкреслені на першому поверсі лопатками, на другому – здвоєними пілястрами й арковими віконними прорізами. Осі входу й флангів акцентовано одним напівциркульним і двома трикутними щипцями. Горизонтальні членування позначено зубчастим гуртом і вінцевим карнизом з аркатуркою (в центрі) та сухариками.

Аркові вікна центральної площини окреслено архівольтами з трьома радіально розташованими замковими каменями, флангові – контурним обрамленням з трикутним завершенням. Прямокутні прорізи другого поверху обрамлено рамковими напівлиштвами, що утворюють ламаний орнамент. На першому поверсі вікна без оздоблення. Пишний цегляний декор доповнюють смужки поребрика (над пілястрами, у простінках другого поверху). Прямокутний отвір центрального входу захищає нове металеве піддашшя мистецької роботи.

В інтер’єрі збереглися первісні мозаїчні підлоги й сходові марші зі штучного каменю, фігурні гратчасті огородження сходів.

Ошатна архітектура будинку є гарним зразком цегляного стилю кін. 19 – поч. 20 ст.

Садиба, що має складну планувальну організацію, відображає особливості історичної забудови заповідної частини Подолу.

Тепер на першому поверсі головного будинку магазини та офіси. У наріжному розташовані ательє і перукарня (частина будинку з боку вул. Ігорівської на капітальному ремонті). У флігелі розташовані офіси.

Література:

Архів історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ». Матеріали досліджень Інституту «Укрпроектреставрація» до проектів регенерації історичної забудови вул. Жданова (1968) і вул. Сагайдачного; ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 2089; ДАКО, ф. 1542, оп. 1, спр. 332; Весь Киев: Адресная и справочная книга на … (1899–1915) год. – К., 1899–1915.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 1075 – 1076.