2011 р. Звід пам’яток Києва

Василь Галайба, Олександр Кучерук, Лариса Толочко

563.1. Будинок Київського виправного арештантського відділення серед. 19 ст., в якому друкувалися перші українські гроші (архіт., іст.).

Бульв. Т. Шевченка, 27. На червоній лінії забудови вулиці.

Споруджений за проектом військового інж. А. Тілло на ділянці пл. 2 десятини, відведеній серед пустирів.

Триповерховий з підвалом, цегляний, у плані П-подібний. Планування зальнокоридорне з двобічним розташуванням приміщень. Тримаршові сходи розміщено у центральній чоловій частині та вздовж торцевих стін з тильного боку споруди. Перекриття підвалу – склепінчасті, інших поверхів – пласкі.

Зведений у стилі класицизм. Композиція чолового фасаду симетрична відносно центральної осі, на якій розміщено широкий вхідний отвір з лучковою фрамугою у профільованому обрамленні. Центральну частину в межах п’яти віконних осей розкріповано й увінчано двоуступчастим аттиком з центральним трикутним завершенням.

Стіну на рівні нижнього поверху рустовано та відокремлено від гладенько тинькованого верхнього ярусу міжповерховим гуртом. Прямокутні віконні прорізи на першому поверсі акцентовано замковими каменями, на другому поверсі у центральній розкріповці облямовано профільованими лиштвами та увінчано горизонтальними сандриками, поєднаними із замковими каменями.

Центральні великі зали першого і другого поверхів розчленовано двома рядами колон тосканського ордера.

Будинок – зразок громадської споруди серед 19 ст.

1849 – 1917 у будинку містилося Київське виправне арештантське відділення. Спочатку заклад мав назву – арештантські роти, розраховані на 600 арештантів, засуджених на строк до 20 років. Всі вони підкорялися військовій дисципліні і використовувалися на зовнішніх (загальноміських) роботах – мощенні вулиць, ритті канав, спорудженні мостів тощо, не одержуючи ніякої платні. Цей вид виправних покарань виник на поч. 19 ст. у зв’язку зі скаргою сибірського начальства з огляду на постійне збільшення кількості засуджених.

1826 в Російській імперії запровадили заміну заслання до Сибіру арештантськими ротами цивільного відомства, які створювали в губернських містах, що мало сприяти їх розвиткові завдяки обов’язковій арештантській підневільній праці. 1870 арештантські роти перейменовано на виправні арештантські відділення цивільного відомства, в яких військовий режим скасовувався, зовнішні роботи замінялися внутрішніми, на тюремній території, з оплатою праці в розмірі 30 відсотків від заробленого. У Київському відділенні було створено ткацьку, кравецьку, шевську, столярно-плиткову, слюсарну, бондарну і ковальську майстерні, розташовані на першому поверсі будинку. Вони виконували замовлення як від казенних установ, так і від приватних осіб. Наприклад, 1895 на 50 ткацьких верстатах арештанти виготовили 182 тис. аршинів полотна всіх сортів для всіх в’язниць Київської губ., а також для відправки на Сахалін, і 10 тис. пар прядив’яних туфель для арештантів. Зіткані тут рушники за своїми якостями не поступалися фабричним.

У кравецькій майстерні виготовляли одяг для вихованців Володимирського кадетського корпусу в Києві, для нижніх чинів київської поліції та пожежної команди. Частина арештантів була зайнята на роботах з тюремного господарства: приготування їжі, прання білизни, лагодження одягу тощо. На березі р. Либідь, де було виділено 6,5 десятин землі (1912 тут споруджено комплекс київської митниці, тепер територія заводу «Транссигнал»), вирощували городні культури.

1906 поряд було зведено триповерховий будинок, куди перевели майстерні.

На третьому поверсі відділення з 1850 діяла домова церква в ім’я святих Бориса і Гліба, відома киянам під назвою «Комітетська». Її було влаштовано з ініціативи Київського генерал-губернатора Д. Бібікова; митрополит Київський Філарет (Амфітеатров) пожертвував їй начиння, іконостас, богослужбові книги, церковний одяг, дзвони зі свого позаміського будинку. В церкву допускали під час богослужіння вільних людей без можливості для них спілкуватися з арештантами. Завдяки їх пожертвуванням було розширено приміщення храму, влаштовано хори, де перебували арештовані, замінено іконостас, закуплено церковне начиння.

На поч. 20 ст. жителі цієї частини Києва, яка у цей час опинилася майже в центрі міста, вимагали переведення виправного закладу в інше місце, але рішення з цього питання так і не було ухвалено.

1918 у будинку друкували перші українські гроші. З проголошенням Української Народної Республіки велике значення мало введення власної грошової системи та друкування перших банкнот УНР. Для підготовки введення власної грошової одиниці 14 грудня 1917 рішенням Української Центральної Ради було утворено спеціальний державний орган у складі Міністерства фінансів – Експедицію заготовок державних паперів. Її першим керівником був український земський діяч А. Венеракі. З грудня 1917 до липня 1918 Експедиція містилася в друкарні В. Кульженка на вул. Пушкінській, 4 (будинок не зберігся). Друкарня В. Кульженка видрукувала банкноти номіналом 100, 50, 25 крб. та всі п’ять купюр паперової розмінної «монети» – 10, 20, 30, 40 та 50 шагів. У цій друкарні в грудні 1917 розпочато друкування перших українських поштових марок. 1 березня 1918 було прийнято закон про грошову одиницю УНР – гривню та визначено її номінали: 1, 2, 5, 10, 20, 100, 500 і 1000 гривень.

6 січня 1918 Українська Центральна Рада ухвалила Закон про випуск державних кредитових білетів УНР. Першою була видрукувана банкнота номіналом 100 крб. за проектом відомого українського художника Г. Нарбута. Друкування їх розпочалося ще напередодні в друкарні В. Кульженка, але її виробничі можливості не давали можливості швидко видрукувати потрібну кількість і асортимент банкнот. Основним місцем, де друкували українські гривні, став цей будинок. Друкували українські гроші і в інших приміщеннях Києва.

Державну скарбницю – департамент Міністерства фінансів очолював М. Кривецький, потім – фінансист, директор департаменту Міністерства фінансів Х. Лебідь-Юрчик, підпис якого стоїть на багатьох банкнотах доби УНР.

Тепер в будинку міститься Академія адвокатури України.

Література:

Галайба В. Виправне арештантське відділення // Веч. Київ. – 1991. – 5 черв.; Киевлянин. – 1868. – 22 окт.; 1887. – 20 нояб.; 1896. – 30 мая; 1900. – 16 дек.; 1917. – 25 марта; Маршинський А. З днів Sturm und Drang-y «Календар-альманах "Дніпро" на 1928 рік.» – Львів, 1927.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1966 – 1967.