2011 р. Звід пам’яток Києва

Тетяна Осташко

563.12. Житловий будинок 1890-х рр., в якому проживав Холодний П. І. (іст.).

Бульв. Т. Шевченка, 46. На червоній лінії забудови вулиці. П’ятиповерховий, цегляний.

1912 – 19 у квартирі № 8 будинку проживав Холодний Петро Іванович (1876 – 1930) – художник, учений-хімік, педагог, державний діяч. Народився на Полтавщині. Закінчив фізико-математичний факультет київського Університету св. Володимира, викладав у середніх школах Києва, згодом – професор хімії Київського політехнічного інституту. Мистецьку освіту здобув у Рисувальній школі М. Мурашка. Перші художні твори П. Холодного були виставлені 1910 в Києві і зразу привернули до себе увагу фахівців. Активно співробітничав у нелегальній український організації – Товаристві українських поступовців, з квітня 1917 – член Української партії соціалістів-федералістів (УПСФ). Брав участь у діяльності педагогічних організацій – Першому Українському товаристві учителів, Всеукраїнській учительській спілці.

У березні 1917 призначений директором Першої української гімназії. Входив до складу Української Центральної Ради. Зі створенням Генерального секретаріату призначений товаришем генерального секретаря освіти, згодом – товаришем міністра освіти. На цій посаді перебував протягом 1917 – 20. У 1920 з урядом УНР емігрував з України, 1921 опинився в польському таборі інтернованих осіб у Тарнові, звідки виїхав до Львова. Тут став співтворцем Гуртка діячів українського мистецтва й учасником його виставок.

Мистецький доробок П. Холодного складають портрети його сучасників, зокрема військових діячів М. Юнакова, М. Омеляновича-Павленка, Ю. Тютюнника, В. Сальського, В. Сінклера та ін., письменників В. Самійленка, А. Ніковського, Ю. Романчука, священика Йосипа Сліпого; серія жіночих образів; сюжетні полотна «Виїзд із замка», «Похід князя Ігоря на половців», картини «Дівчина і пава», «Вітер», «Катерина», «Похмурий день» тощо.

Художні твори львівського періоду принесли митцю світове визнання. Це насамперед ікони й вітражі церкви Успіння Пресвятої Богородиці та іконостас і фрески будинку духовної семінарії у Львові, ікони у церквах сіл Раделичі, Холоїв, Борщевичі, Зубрець, вітражі церкви в Мразниці. Його творчість базувалася на українських народних традиціях, а також на використанні іконографії Візантії. Як хімік вдавався до пошуків удосконалення техніки мистецтва іконопису і вітражів.

Після встановлення радянської влади в Галичині більшість його творів було знищено і замальовано як зразки «націоналістичної» творчості.

Після реконструкції будинку місцезнаходження меморіального помешкання втрачено.

30 квітня – 1 травня 1918 у квартирі П. Холодного відбувалися наради членів УСДРП, УПСР й УПСФ, які раніше входили до складу УЦР, з приводу формування кабінету міністрів Української Держави. На них були присутні В. Винниченко, С. Єфремов, А. Ніковський, П. Христюк, С. Шелухин та ін.

Тепер житлово-офісний будинок з торговельними приміщеннями на першому поверсі.

Література:

Верстюк В. Ф., Осташко Т. С. Діячі Української Центральної Ради. – К., 1998; Грималюк Р. Вітражі Петра Холодного // Дзвін. – 1991. – № 11; Саліковський О. Як ми складали перший кабінет для Скоропадського (Спомини учасника) // Діло (Львів). – 1924. – 6 січ.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1977.