2003 р. Звід пам’яток Києва

Людмила Самаріна

418. Пам’ятник Щорсу М. О., 1954 (мист.).

Бульв. Т. Шевченка. На центральній осі бульвару, поблизу його перетину з вул. Комінтерну. Споруджений на місці демонтованого 1918 пам’ятника підприємцю і меценату графу О. Бобринському (частково використано його постамент). Відкритий під час святкування 300-річчя т. зв. возз’єднання України з Росією.

Автори – скульптори В. Бородай, М. Лисенко, М. Суходолов, архітектори – О. Власов, О. Заваров. Заг. вис. – 13,8 м.

Щорс Микола Олександрович (1895–1919) – військовий діяч. Член партії більшовиків (з 1918), командир 2-ї бригади у складі Богунського і Таращанського полків, яка брала участь у поході на Київ проти Армії Української народної республіки у лютому 1919, комендант м. Києва. З березня 1919 – командир 1-ї Української радянської дивізії, яка воювала проти Армії Української народної республіки, з серпня – командир 44-ї стрілецької дивізії 12-ї армії, яка вела бої проти Львівської бригади Української Галицької армії.

Загинув 30 серпня під Білошицею неподалік м. Коростеня від кулі армійського комісара І. Дубового за згодою командування і Реввійськради 12-ї армії. Похований у м. Самарі (тепер Російська Федерація). Ім’ям М. Щорса названо вулицю і провулок у Києві.

Пам’ятник вирішено у традиціях класичного кінного монумента. В ньому відтворено момент в’їзду червоного командира до Києва, урочистість події підкреслено вітальним жестом піднятої правої руки, виструнченою поставою вершника, який трохи підвівся на стременах. Бронзова скульптура виконана у реалістичній манері. Риси обличчя, голова, постать М. Щорса, незважаючи на досить великі розміри, ретельно деталізовані й змодельовані. Техніка бронзового литва точно відтворює одяг вершника, коня та збрую. Високий еліпсоподібний у плані постамент з блоків червоного граніту виростає з трисходового цоколю. У його верхній частині розміщено бронзовий фриз з геральдичних композицій – з прапорів на бокових площинах та горельєфних сюжетних сцен на чоловому і тильному боках. Перша сцена зображує солдатів та офіцерів різних родів військ Червоної армії, що виструнчилися для привітання, друга – бій. На чоловому боці постаменту анотаційний напис.

Література:

Історія українського мистецтва. – К., 1968. – Т. 6; Карпенко В. В. Щорс. – М., 1974; Німенко А. В. Михайло Григорович Лисенко. – К., 1958; Універсальний словник-енциклопедія. – К., 1999; Юхимець Г. М. Українське радянське мистецтво 1941–1960 років. – К., 1983.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 874 – 875.