2003 р. Звід пам’яток Києва

Світлана Дмитрук, Галина Скляренко

367. Пам’ятник Драгоманову М. П., 2002 (мист.).

Вул. Пирогова, 9. Ліворуч від входу до головного корпусу Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова. Звернений на бульв. Т. Шевченка. Відкритий з нагоди 160-річчя від дня народження М. Драгоманова коштом навчального закладу.

Автори – ск. О. Красноголовець, арх. С. Сліпець. Розміри: вис. погруддя – 1,20 м, стилобата – 0,80 м; постамент – 2,70 × 0,90 × 0,90 м.

Драгоманов Михайло Петрович (1841–1895) – літературознавець, історик, публіцист, фольклорист, економіст, філософ, громадсько-політичний діяч.

Народився в м. Гадячі на Полтавщині в дворянській родині, батько походив з козацького роду. 1859–63 навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету. 1863–64 викладав у Другій Київській гімназії. З 1865 – приват-доцент, у 1870 обраний Радою університету штатним доцентом кафедри всесвітньої історії, з листопада 1873 обійняв цю посаду по поверненні з закордонного наукового відрядження (1870–73). Брав активну участь у діяльності Південно-Західного відділення Російського географічного товариства, київської Старої Громади.

1875 звільнений з університету на хвилі репресій проти українського руху. Того ж року за дорученням Старої Громади виїхав за кордон для організації видання журналу «Громада». З 1876 мешкав у м. Клороне біля Женеви. Разом з Ф. Вовком, М. Павликом, С. Подолинським, Я. Шульгиним та іншими налагодив роботу друкарні та редакції першого українського політичного часопису «Громада» (видавався 1878–82). Т. зв. Женевський гурток на чолі з М. Драгомановим вважається першим зародком українського соціалістичного руху. 1886 Стара Громада припинила фінансування діяльності М. Драгоманова через незгоду з його радикальними поглядами. З 1889 – професор кафедри загальної історії Софійського університету в Болгарії.

Зі створенням Русько-української радикальної партії в Галичині відігравав роль її ідейного керівника. Помер і похований в Софії. Автор численних політичних праць, досліджень з української усної словесності, етнографії, історії українського театру, літературно-критичних статей тощо. Діяльність і погляди М. Драгоманова мали значний вплив на розвиток українського національного руху і політичного життя як на Наддніпрянщині, так і в Західній Україні.

Бронзове погруддя М. Драгоманова встановлено на прямокутному сірому гранітному постаменті, що спирається на зроблений з цього ж матеріалу триступінчастий стилобат. На чоловому боці постаменту ім’я та дати життя діяча виконано бронзовими накладними літерами. На торцевому – викарбувано анотаційний напис і прізвища авторів.

Створений у реалістичній манері портрет передає риси зовнішності М. Драгоманова, зображеного у зрілому віці: густе довге волосся, напівкруглу бороду, довгі вуса, зосереджений погляд очей з-під трохи насуплених брів.

Жорстко фронтальна композиція погруддя з високо зрізаними плечима та загальна побудова пам’ятника вирішені відповідно до класичних традицій у скульптурі.

Література:

ДАК, ф. 16, оп.303, спр. 41; оп. 309, спр. 167; Грушевський М. Драгоманов і Женевський соціалістичний гурток. – Відень, 1922; Павлик М. Михайло Петрович Драгоманов. – Львів, 1896; Україна. – 1926. – Кн. 2–3.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 855.