1999 р. Звід пам’яток Києва
Михайло Кальницький, Ніна Смирнова, Лариса Толочко
Житловий будинок 1913 – 15 рр., в якому проживав Даміловський М. О.
(архіт., іст.).
Вул. Артема, 40/1.
Наріжний, відіграє роль акценту на розі Бехтеревського пров., що прямує до Покровського монастиря. Споруджений за проектом цивільного інж. В. Безсмертного у стилі пізнього раціоналістичного модерну на ділянці, яка 1913 р. перейшла від Є. Томіліної до О. Андре. Первісно п’ятиповерховий. У 1990-х pp. будинок реконструйовано з надбудовою шостого поверху.
Шестиповерховий, цегляний, у плані Г-подібний, двосекційний, з секціями на дві великі квартири. Первісне планування не збереглося. Два чолових фасади асиметричні за композицією. Ріг будинку фіксує круглий еркер, перекритий вежею з високим наметовим завершенням та оперезаний двома масивними балконами на рівні другого та п’ятого поверхів. Площини фасадів розбиті розкріповками та прямокутними еркерами, завершеними фронтонами трапецієподібної та трикутної форми, які спираються на кронштейни, утворюючи мальовничий силует. У вирішенні фасадів використано майстерне компонування різних за пропорціями прямокутних прорізів, поєднання відкритої кладки з тинькованими деталями (імітація русту на першому поверсі, надвіконні перемички тощо). Входи позначені оформленими рустом арковими отворами. Додатковими елементами у пластиці фасадів є балкони з простими за малюнком металевими огорожами.
Пам’ятка є оригінальним прикладом багатоквартирного житлового будинку у стилі модерн, виразний образ якого сформовано суто архітектурними засобами без застосування орнаментального декору.
У 1917 – 42 рр. в цьому будинку в квартирі № 3 на другому поверсі проживав Даміловський Микола Олександрович (1880 – 1942) – архітектор та інженер-будівельник, педагог, автор проектів багатьох житлових і промислових споруд у Києві (будинки на вул. Пушкінській, 23; Круглоуніверситетській, 7 тощо) та в інших містах України. Знайшов спосіб побудови архітектурних перспектив за допомогою пристосування, що одержало назву «лінійки Даміловського». Наприкінці 1918 р. брав участь у заснуванні в Києві Архітектурного інституту, в якому працював на посаді професора (1919 – 21). У 1921 – 38 рр. – викладач київських художнього та будівельного інститутів. З вересня 1929 р. до березня 1930 р. перебував під арештом у справі т. зв. Спілки визволення України. З 1938 р. – викладач художнього інституту на кафедрі архітектури, з 1939 р. – професор.
ДАК, ф. 100, оп. 1, спр. 215;
ЦДАМЛМУ, ф. 53, оп. 1, спр. 16 – 18, 21 – 23;
Митці України: Енцикл. довідник. – К., 1992.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 172 – 173.